Ларіджані як помста історії Іммануїлу Канту
Епітафія на смерть фантазму освіченовірності.
1. Загальним уявленням європейської культури, починаючи з XVIII століття, була надія на просвітництво: "коли темні маси навчаться в університетах, тоді все стане гаразд". Одним із тих, хто потужно приклав своє перо до цієї фантазії, був І. Кант.. Ідучи у світський світ, євреї дуже переймалися вірою в Просвітництво, тим більше, що знання та книги завжди цінувалися в єврейській традиції. І вони робили висновок що "просто не ті книги потрібно було вивчати, не Талмуд, а науки - і тоді антисемітизм, це чорне потворне породження неосвіченої маси, неодмінно зникне".
Здавалося б, від цього фантазму можна було звільнитися вже у 1930-х роках, коли німецькі студенти підтримали масово нацизм. Але ж ні. Це було сприйнято як прикрій виняток із правил. І єврейська віра у просвітництво дожила до теперішнього часу.
4. Однак життя змушує розлучитися з освіченою вірою. Сьогодні західні університети – головний розсадник не лише антисемітизму, а й звеличення ХАМАСу за проведений ним геноцид 7 жовтня. І коли в Парижі молоді корінні освічені французи зі світлими обличчями під джазову музику співають "Смерть Цахала", за те, що він зупинив ХАМАС - то тут наш ліберальний єврей зі своїми надіями на просвітництво відчуває жахливу ломку.
5. При цьому історія не може без фарсу – таке вже у неї почуття гумору. Саме фахівець з філософії Канта, професор з найінтелігентнішим обличчям, настільки улюблений ліберальною пресою – виявився геноцидальним маніяком, який убивав тисячі, навіть своїх співгромадян. Тож одне зовсім не заважало іншому.
6. Воістину, це помста Канту за його жахливу кабінетну наївність та схоластичну відірвану від реальності. І ще раз нагадування нам про необхідність звільнитися від "освіченовірності". Таким є сьогодні наш категоричний імператив – тобто. модель, за якою ми пропонуємо діяти всім людям.
Немає коментарів:
Дописати коментар