Марко Рубіо виступ на Мюнхенській конференції з безпеки -26

 

Для нас, американців, наш дім може бути в Західній півкулі, але ми завжди будемо дітьми Європи. І я сьогодні тут, щоб чітко заявити, що Америка прокладає шлях до нового століття процвітання, і що ми хочемо зробити це разом з вами, нашими шановними союзниками та найдавнішими друзями, — держсекретар США Марко Рубіо під час виступу на Мюнхенській конференції з безпеки.

"Ми, американці, іноді можемо здаватися трохи прямими і наполегливими у наших порадах. Ось чому президент Трамп вимагає серйозності та взаємності від наших друзів тут, в Європі. Причина цього, друзі мої, полягає в тому, що ми дуже переймаємося цим питанням. Ми глибоко піклуємося про ваше і наше майбутнє. Якщо іноді ми не згодні, наші розбіжності випливають з нашого глибокого відчуття занепокоєння щодо Європи, з якою ми пов'язані, не тільки економічно, не тільки у військовому плані. Ми пов'язані духовно і ми пов'язані культурно.

Ми хочемо, щоб Європа була сильною. Ми віримо, що Європа повинна вижити, тому що дві великі війни останнього століття служать для нас постійним історичним нагадуванням про те, що в кінцевому рахунку наша доля є і завжди буде пов'язана з вашою. 

Що стосується Сполучених Штатів та Європи, ми належимо одне одному. Америка була заснована 250 років тому, але її коріння почалося тут, на цьому континенті задовго до цього. Люди, які заселили і побудували країну, в якій я народився, прибули на наші береги, несучи спогади, традиції та християнську віру своїх предків як священну спадщину, нерозривний зв'язок між старим і новим світом. Ми є частиною однієї цивілізації, західної цивілізації.

Ми пов'язані один з одним найглибшими зв'язками, які можуть бути між народами, сформованими століттями спільної історії, християнської віри, культури, спадщини, мови, походження та жертв, які наші предки здійснили разом. 

Нам не потрібно відмовлятися від системи міжнародного співробітництва, яку ми створили, і нам не потрібно розформовувати глобальні інститути старого порядку, який ми разом створили. Але їх необхідно реформувати. Їх необхідно відбудувати. Наприклад, Організація Об'єднаних Націй все ще має величезний потенціал, щоб бути інструментом для добра у світі. Але ми не можемо ігнорувати те, що сьогодні, коли перед нами стоять найнагальніші питання, вона не має відповідей і практично не відіграла жодної ролі. Вона не змогла вирішити проблему війни в Ґазі. Натомість, саме американське керівництво звільнило полонених від варварів і досягло нестійкого перемир'я. 

Вона не вирішила проблему війни в Україні. Для цього знадобилося лідерство США у партнерстві з багатьма країнами, представленими тут сьогодні, щоб хоча б звести обидві сторони за стіл переговорів у пошуках, все ще невловимого миру", — заявив Рубіо.

Пророцтво мольфара Нечая здійснюється : Путлер піде шляхом Густлоффа ще в каденцію Трампа !

 

Выдающиеся соплеменники

90 лет назад, 4 февраля 1936 года, Давид Франкфуртер убил 41-летнего лидера швейцарских нацистов Вильгельма Густлоффа в его доме в Давосе.  

  

Давид Франкфуртер родился в 1909 году в Даруваре (Австро-Венгрия) в семье раввина. Несмотря на слабое здоровье после окончания школы начал изучать медицину в Вене, Лейпциге и Франкфурте. Поступив в местный университет, в 1934 году поселился в Берне. А через два года его судьба пересеклась с жизнью Вильгельма Густлоффа - руководителя швейцарского отделения НСДАП.

В 1929 году Густлофф вступил в НСДАП - ультранационалистическую фашистскую партию Германии, существовавшую с 1920 по 1945 год. Он энергично вербовал в партию новых членов и уже через три года сумел основать в Давосе швейцарское отделение НСДАП. 30 января 1933 года (в день прихода нацистов к власти) Гитлер назначил Густлоффа ландесгруппенляйтером Швейцарии.

Давос превратился в нацистский центр Конфедерации. Густлофф вёл активную пропагандистскую работу, используя беспроигрышную эффективную стратегию – играл на антисемитских настроениях общества. Именно он стал распространителем в Швейцарии известной фальшивки, изготовленной ещё царской охранкой, "Протоколов сионских мудрецов".

Давид Франкфуртер, глубоко потрясенный разнузданной клеветой в нацистской пропаганде, решил стать еврейским мстителем. 27-летний студент-медик приобрел револьвер и, купив билет на поезд в один конец, отправился из Берна в Давос. Там он без труда отыскал в телефонной книге адрес нацистского лидера.

Жена Густлоффа, фрау Хедвиг, провела посетителя в кабинет мужа.

– Я еврей, – сказал Франкфуртер, после чего пять раз выстрелил в Густлоффа – в голову, в шею и в грудь.

Под крики вдовы Давид Франкфуртер вышел из дома, постучал к соседям и попросил воспользоваться телефоном. Позвонив в полицию, он сознался в убийстве и отправился в полицейский участок, где хладнокровно рассказал о своем преступлении во всех деталях.

В Германии был объявлен траур, Густлоффу устроили государственные похороны, на которых присутствовали Гитлер и Геббельс. Густлоффа возвели в ранг мученика, его имя получили улицы и площади по всей стране. В Шверине, на родине "героя", был создан специальный мемориальный комплекс.

Большая часть европейских евреев осудила поступок Франкфуртера. В том числе и отец Давида, горестно вопрошавший сына на тюремном свидании "Кому это всё было нужно?!"

По мнению израильского исследователя Холокоста Меира Шварца, убийство Густлоффа лишило Гитлера возможности организовать аншлюс Швейцарии и, таким образом, спасло около 20 тысяч швейцарских евреев от смерти.

Власти Швейцарии постарались представить покушение как исключительно уголовное преступление. Франкфуртер был приговорён к 18 годам заключения, лишению швейцарского гражданства и изгнанию из Конфедерации навечно после отбытия тюремного срока.

В 1941 году нацисты добрались до отца Давида Франкфуртера. Солдаты таскали раввина за бороду, плевали в лицо и били прикладами. Позже он был убит усташами в концлагере Ясеновац.

27 февраля 1945 года Франкфуртер направил прошение о помиловании и 1 июня его .. удовлетворили.

Остаток жизни Франкфуртер провёл в Израиле, куда переехал после войны. В Израиле он вступил в Хагану, участвовал в Войне за Независимость, а затем занимал различные должности в министерстве обороны, служил офицером израильской армии.

Скончался Давид Франкфуртер 19 июля 1982 года в Рамат-Гане в возрасте 73 лет. Его именем названы улицы и парки в израильских городах.

***

Пророцтво Мольфара Нечая

Здійснюється! Смерть цієї людини змінить xід війни:

https://www.youtube.com/watch?v=SM7_G5RWN9U 

Ніяких виборів на травень не буде і референдуму також.Вас, пане Зеленський, ненавидять. Всі. !!!

Гончаренко О. В. :

 "Ніяких виборів на травень не буде і референдуму також. 

ЖОДНОЇ підготовки в Раді немає. Щоб це було потрібний вже напрацьований проєкт закону. Його немає і близько. 

Спочатку потрібно домовитись про мир, а потім про вибори. 

Ідея, ЧОМУ б цих виборів дуже хотів Зеленський, зрозуміла. Під час війни можна і ще на 5 років переобратись. 

Розчарую товариша Зеленського. 

Навіть, якщо вибори будуть під ракетами, бомбами і з повністю відключеною електроенергією. Навіть, якщо в Дії. Навіть, якщо дозволять голосувати людям, які увійшли в кому в 2021, а зараз лише вийдуть - ВИ НІКОЛИ НЕ ПЕРЕОБЕРЕТЕСЬ. 

Вас, пане Зеленський, ненавидять. Всі. 

Від ваших колег з 95 кварталу, друзів дитинства, жителів Кривого Рогу, військових, навіть вашого ж стафу в Офісі. Вас просто ненавидять. 

І мріють лише про одне. Щоб ви НІКОЛИ більше не були на жодній посаді. "

План Б: що робити, якщо влада «не перестане» і «не піде»

 

Владислав Смірнов

17 январь в 09:40 ·

План Б: що робити, якщо влада «не перестане» і «не піде»

Є питання, яке в Україні звучить дедалі частіше — і звучить не від «радикалів», а від тверезих людей, які читають, рахують, аналізують і розуміють, що війна не дає права на ілюзії. Після будь-якої справедливої критики влади ми часто пишемо одну й ту саму формулу: «якщо не перестануть концентрувати владу», «якщо не припинять красти», «якщо не підуть на уряд національного порятунку — ми не виживемо». І відразу виникає наступне, жорсткіше, доросліше питання: а що, якщо не перестануть? Що, якщо «не піде»? Який план Б, окрім міфологічного «майдану», який у війні може зламати державу швидше, ніж ворог?

Це питання правильне. Бо воно переводить нас із емоційної політики в реальну. І дає шанс нарешті вийти з дитячої пастки «або чудо, або катастрофа». План Б існує. Але він не схожий на романтичний сценарій і не вкладається в один плакат. Він неприємний тим, що вимагає дисципліни, часу і холодного мислення. Він не дає швидкого катарсису — зате дає шанс вижити й перезібрати країну без самознищення.

Чому «майдан як універсальна відповідь» — небезпечна спокуса

Почнімо з чесного: суспільний протест — це інструмент. І в історії України він не раз був виправданий. Але війна змінює базову фізику політики. У мирний час майдан розхитує владу. У воєнний — він може розхитати державу, інфраструктуру управління, мобілізацію, логістику, міжнародну підтримку. Ми не маємо права гратися у революційні ритуали без розуміння наслідків.

Це не означає «терпіти». Це означає діяти інакше: не шукати вогнище для символічного спалення, а виймати цвяхи з конструкції, яка тримає корупційну вертикаль. План Б — це не «взяти Банкову». План Б — це зробити так, щоб Банкова втратила можливість керувати країною як приватним офісом.

План Б — це перезбирання суб’єктності, а не очікування героїв

Найбільша пастка української політики — віра в героя. В «того, хто прийде й зробить». Це зручна віра, бо вона знімає відповідальність з кожного з нас. Але саме ця віра й породжує цикли: суспільство віддає владу, потім розчаровується, потім вибухає, потім знову віддає. І знову отримує «сильну руку», тільки вже проти себе.

План Б починається з відмови від цієї дитячої моделі. Він починається з розуміння: якщо верхівка не змінюється добровільно, то країна має створити альтернативні центри суб’єктності — інтелектуальні, організаційні, кадрові, процедурні. Не один «вождь», а мережа, здатна діяти.

Рівень перший: смисловий — не протест, а проект

Жоден реальний злам не відбувається без відповіді на питання «що замість». Якщо ми вміємо лише критикувати, ми приречені програвати. Бо влада завжди буде сильнішою в апараті і слабшою в сенсах, а суспільство — навпаки. Тому перший рівень Плану Б — смислова рамка і проект держави, який можна назвати як завгодно: уряд національного порятунку, уряд національної відповідальності, антикризовий кабінет. Суть не в назві. Суть в тому, що має бути сформульовано:

які принципи управління у війні;

як перерозподілити повноваження, щоб зменшити узурпацію;

які контрольні інституції працюють і як;

як виглядає воєнна економіка, що не краде ресурс у фронту;

які правила гри для державних закупівель;

як забезпечується прозорість без паралічу.

Цей проект не має бути утопією на мою думку. Це має бути технічна конструкція, яку можна показати міжнародним партнерам, громадам і бізнесу. Бо тільки тоді суспільний тиск перестає бути емоцією і стає вимогою з готовим рішенням.

Рівень другий: інституційний — виймати опори, а не ламати дах

Вертикаль тримається не на харизмі. Вона тримається на конкретних опорах: доступах, фінансових потоках, контролі над силовиками, медіа, судами, регуляторами. План Б — це системна робота по цих опорах.

Це означає: виведення в публічну площину доказових матеріалів; створення механізмів незалежного моніторингу; використання міжнародних процедур комплаєнсу; прив’язування фінансування і проектів до конкретних умов прозорості; персональні санкційні механізми; репутаційний тиск на вузлових гравців; обмеження «сірих зон» у закупівлях і рішеннях.

Влада боїться не гасел. Влада боїться перекриття ресурсів і втрати легітимності назовні. Саме тому найефективніший тиск у війні часто не на площі, а в документах, умовах, аудиторських висновках, міжнародних інструментах, які роблять «красти» складним і дорогим.

Рівень третій: мережевий — спільноти фахівців як майбутня держава

План Б — це створення мережі компетентних людей, здатних узяти відповідальність за конкретні сфери. Не «всіх проти всіх», а спільноти, які можуть домовлятися про рішення: оборона, економіка, енергетика, медицина, освіта, місцеве самоврядування, цифрові системи. Це й є прототип майбутньої держави: не театральна коаліція, а технологічна.

Такі мережі важливі з двох причин. Перша: вони створюють альтернативу пропаганді. Друга: вони дають кадровий резерв. Бо кожен історичний злам приходить раптово. І тоді виявляється, що найбільша проблема не в тому, щоб «скинути», а в тому, що немає ким замінити.

Рівень четвертий: кадровий — готувати людей до вікна можливостей

Вікна можливостей у політиці не плануються. Вони відкриваються через кризу. Війна — суцільна криза. Тому План Б включає те, що в Україні традиційно ігнорують: кадрову підготовку.

Не «вибори як шоу», а підготовка людей, які вміють управляти. Не блогерів і не крикунів, а управлінців із досвідом, командами, програмами, розумінням процедур. План Б — це сформований кадровий пакет, який у момент зламу може зайти в державу без хаосу.

Це не романтика. Це робота. Але іншого шляху немає: державу не перезбирають емоцією.

Рівень п’ятий: громадянська дія без самознищення

Звісно, суспільний тиск потрібен. Але тиск має бути розумним. Він має бути організованим. Він має бути таким, що змушує систему змінюватися, а не руйнує країну. Це може бути протест. Це може бути кампанія. Це може бути бойкот. Це може бути юридичний наступ. Але будь-яка форма має відповідати головному принципу: не дати ворогу подарунка у вигляді внутрішнього краху.

Тому «надія тільки на студентів» — хибна формула. Студенти — важливий маркер живого суспільства. Але країну рятують не віком і не плакатом. Країну рятує доросла коаліція відповідальності — громадяни, бізнес, управлінці, фахівці, громади, які діють синхронно.

То що робити, якщо «не перестане»?

Не чекати, поки «перестане».

Будувати паралельно.

Сформулювати проект держави, який можна показати.

Виймати опори корупційної вертикалі через процедури і міжнародні механізми.

Збирати мережі фахівців і готувати кадровий резерв.

Підтримувати громадянський тиск, але без самогубства держави.

Це і є План Б. Він не красивий. Він не дає швидкого ефекту. Але він єдиний, який зменшує ризик: або ми зламаємо систему без руйнування країни, або система зламає країну під час війни.

І тут важливо сказати головне: План Б — це не «дія колись». Це дія вже. Бо поки ми відкладаємо на «після перемоги», система встигає вкорінитися, а корупційні та агентурні мережі — стати нормою. А норму потім дуже важко демонтувати.

Тому дякую за таке принципове питання. Воно не про політику — воно про виживання. І якщо ми справді думаємо стратегічно, то повинні перестати жити в режимі “якщо вони схаменуться”. У війні стратегія починається там, де ти готуєшся до гіршого — і робиш усе, щоб цього не сталося.

Владислав Смірнов

Александр Городницкий в Израиле – 2017. 2-е отделение.

ЯК ПЕДОФІЛИ ТА АГЕНТИ КРЕМЛЯ ЗАХОПИЛИ СВІТ

    

Зображення Дональда Трампа були видалені з нещодавньої публікації матеріалів, пов'язаних з Епштейном.

ЯК ПЕДОФІЛИ ТА АГЕНТИ КРЕМЛЯ ЗАХОПИЛИ СВІТ

https://www.facebook.com/share/p/1aQPj8DuPV/

Fedir Kushmeliuk. 

Владислав Смірнов , Стосовно плівок Епштейна, нюанс який усі чомусь ігнорують...

( Прочитайте будь-ласка бо це проста річ яку важливо усвідомити)

З автором можна погодитися. І так і є. Але автор ігнорує важливий момент.

Все те саме і навіть гірше відбувається і при диктатурі!! Абсолютно при любій диктурі. Таке відбувається і в росії, і в північній Кореї і в Ірані і в Китаї, і в саудівській Аравії!!

Все те саме і навіть гірше!! Бо люди є люди. Абсолютна влада і величезні гроші ще гірше калічать психіку людини і перетворюють на монастрів...

Тепер те, що ігнорує автор....

При диктатурі прості люди і ЗМІ немають інформації про подібні події. Хто з вас реально знає як в росії гвавтували спортсменок чи балерин Великого театру, чи про гареми КоН Чен Ина??? І це ж не прості дівчата. Бо всі хто про щось подібне достовірно знає просто помирає...

А от Західна Цивілізація тим і сильна, що таки діють незалежні інституції, які той бруд ВИСВІТЛЮЮТЬ і принаймні роблять спроби КАРАТИ!!!

Відчуваєте різницю??? Це принципова різниця, між якою прірва, в багато десятиліть перетворень в суспільстві, щоб цього досягти! Щоб навіть ті хто мають усе, не відчували себе безкарними. Ось що відділяє Цивілізацію від не цивілізації!!

Владислав Смірновдн.

 

ЯК ПЕДОФІЛИ ТА АГЕНТИ КРЕМЛЯ ЗАХОПИЛИ СВІТ

Ну що, приплили? Вчора, 30 січня 2026 року, у Вашингтоні нарешті зірвали пломбу з головного гівнопровода сучасності. Мін’юст США, який роками «жував шмарклі», таки «народив» 3 мільйони сторінок, 2000 відео та терабайти бруду у справі Епштейна. Це не просто злив, це — вирок західній цивілізації.

Називати це «юридичною історією» — занадто м'яко. Це документальне підтвердження того, що світовий олімп заселений не титанами, а звичайними збоченцями, які мають необмежену владу і нульову мораль. Вони роками розповідали нам про «демократичні цінності», а вечорами ґвалтували дітей на приватних островах.

Список фігурантів читається як Who is Who світової еліти. Тут усі «святенники». Білл Гейтс, якого Епштейн шантажував знанням про особисте життя, намагаючись вибити гроші під виглядом благодійності. Ілон Маск, який у 2012 році з палаючими очима питав про «найдикішу вечірку» (і тепер незграбно виправдовується, що «не долетів» і «відмовився»). Принц Ендрю, Клінтон, Бренсон, Цукерберг...

Вони будують майбутнє людства? Вони вчать нас жити? Ні, ці люди роками тусувалися з сутенером, чудово розуміючи, що відбувається за зачиненими дверима.

Трамп: "Календарні дівчатка" і сміх над жертвами

Але головна страва цього банкету канібалів — чинний президент США Дональд Трамп. Файли Епштейна не просто кидають на нього тінь, вони його топлять у бетоні. Матеріали прямо вказують: Трамп був не просто гостем, він був частиною екосистеми.

«Аукціони» у Мар-а-Лаго: Його резиденція була не просто гольф-клубом, а мисливським угіддям. Трамп називав дівчат «календарними», ніби це шматки м'яса на вітрині.

Зґвалтування 13-річної: У документах є свідчення жертви: «Мені було 13, коли мене зґвалтував Трамп». Це не натяки, це пряме звинувачення у тяжкому злочині.

Цинізм рівня «Бог»: Найбільш огидний епізод у файлах — це сцена, де Епштейн штовхає Трампа ліктем і жартома запитує, чи сподобалася тому зустріч із неповнолітньою. І Трамп, цей «лідер вільного світу», усміхається, киває, і вони разом сміються. Сміються над скаліченою дитячою долею.

У листі до Гіслен Максвелл Епштейн пише прямим текстом: «Звичайно, він (Трамп) знав про дівчат». Одна з жертв «провела години» в будинку Епштейна разом із Трампом.

Російський слід: Чому Трамп — це «Агент Краснов»

А тепер про найцікавіше. Чому всі ці роки Трамп поводиться як слухняна маріонетка Путіна? Версія про «корисного ідіота» вже не працює. Все набагато гірше.

Справа Епштейна — це класична схема спецслужб під назвою «медова пастка» (honey trap). Епштейн не був просто багатієм-збоченцем. Він був збирачем компромату. Він записував усе. Камери були скрізь.

Гіслен Максвелл — права рука Епштейна. Вона донька медіамагната Роберта Максвелла, якого називали супершпигуном з потрійним дном (МІ-6, Моссад і КДБ). Шпигунство у них в крові.

Візити до Москви: Трамп відвідував Москву ще за часів СРСР і пізніше (конкурси краси, бізнес-зустрічі). КДБ/ФСБ працює за тими ж методичками, що й Епштейн: підсунути дівчат, зняти на камеру, покласти папку в сейф.

Синхронізація бруду: Якщо Епштейн мав відеодокази педофілії Трампа у Флориді та Нью-Йорку, то можна не сумніватися — у Путіна є аналогічні, а то й жорсткіші відео з московських готелів.

Тепер стає зрозумілим, чому Трамп так захоплюється «Владіміром». Це не повага. Це тваринний страх. Путін тримає Трампа за яйця міцніше, ніж будь-який Конгрес чи Конституція США. Трамп знає: один дзвінок з Кремля — і плівка, де він з неповнолітніми, опиниться в мережі. «Агент Краснов» — це не мем. Це реальність завербованого збоченця, який готовий продати національні інтереси США, аби приховати свої злочини.

Чому Епштейна вбили, а Трамп сміється?

Згадайте 2019 рік. Епштейна заарештовують. Він готовий говорити. І раптом — «самогубство». Камери вимикаються. Охоронці «засинають» і фальшують журнал. Це була зачистка. Епштейн знав занадто багато про всіх — і про Клінтонів, і про принців, але насамперед — про Трампа, який тоді був президентом і чий Мін’юст (під керівництвом Барра) контролював в’язницю.

Трамп вижив. Він знову при владі. Він має імунітет. Його команда зараз верещить про Білла Клінтона, перемикаючи увагу. Так, Клінтон теж там, і він теж покидьок. Але Клінтон — пенсіонер на дачі, а Трамп — людина з ядерною валізою, якою, ймовірно, дистанційно керують з Луб’янки через старі відеокасети з компроматом.

ВИСНОВКИ

Ми приплили. Найпотужнішою країною світу керує людина, яку звинувачують у зґвалтуванні дітей, і яка панічно боїться оприлюднення своїх гріхів російськими кураторами.

Ставлення до жінок і дітей — це маркер. Не буває так, що вночі ти педофіл, а вранці — патріот і державник. Нації, які обирають собі таких лідерів, приречені. Якими б потужними не здавались їхні авіаносці. Гниль йде з голови. І ця голова вже давно згнила.

P.S. пару слів в контексті московської агресії. Не очікуйте, що цей збочений дядя вирішить питання війни в наших інтересах. Від слова взагалі.

Зніміть окуляри. Перед вами не «рятівник нації», а старий, цинічний збоченець, для якого моральні кордони стерлися ще в 90-х на вечірках Епштейна.

Ви серйозно думаєте, що людина, яка з усмішкою обговорювала «свіже м'ясо» і закривала очі на торгівлю дітьми, раптом перейметься долею Бучі, Маріуполя чи правами людини в Україні? Для Трампа Україна — це не держава, за яку треба боротися. Для нього це така ж сама «календарна дівчинка», як ті, що були в Мар-а-Лаго. Просто актив. Просто тіло, яким можна розплатитися за свої інтереси або борги перед кремлівськими кураторами.

Правда, якої ми боїмося, проста: Трамп і Путін — це не геополітичні супротивники. Це колеги по цеху. Вони ментальні близнюки. Обидва зневажають слабкість, закон і чуже життя.

Коли два ґвалтівники замикаються в одній кімнаті з жертвою, вони не б’ються за її честь чи порятунок. Вони домовляються. Домовляються про те, хто тримає, а хто користується. Вони можуть зґвалтувати лише удвох — один фізично, своїми ракетами і танками, а інший — політично, своїм примусом до капітуляції та блокуванням допомоги.

Московська агресія для Трампа — це не злочин. Це «бізнес-можливість». І якщо ви думаєте, що він приїде до Москви захищати нас від свого старого друга-педофіла — ви такі ж наївні, як ті дівчата, що сідали в літак до Епштейна, сподіваючись на кар'єру моделі.

Ми самі по собі. І чим швидше ми зрозуміємо, що світом керують монстри, тим більше у нас шансів вижити в цьому глобальному борделі.

Владислав Смірнов

Fedir Kushmeliuk

Владислав Смірнов , Стосовно плівок Епштейна, нюанс який усі чомусь ігнорують...

( Прочитайте будь-ласка бо це проста річ яку важливо усвідомити)

З автором можна погодитися. І так і є. Але автор ігнорує важливий момент.

Все те саме і навіть гірше відбувається і при диктатурі!! Абсолютно при любій диктурі. Таке відбувається і в росії, і в північній Кореї і в Ірані і в Китаї, і в саудівській Аравії!!

Все те саме і навіть гірше!! Бо люди є люди. Абсолютна влада і величезні гроші ще гірше калічать психіку людини і перетворюють на монастрів...

Тепер те, що ігнорує автор....

При диктатурі прості люди і ЗМІ немають інформації про подібні події. Хто з вас реально знає як в росії гвавтували спортсменок чи балерин Великого театру, чи про гареми КоН Чен Ина??? І це ж не прості дівчата. Бо всі хто про щось подібне достовірно знає просто помирає...

А от Західна Цивілізація тим і сильна, що таки діють незалежні інституції, які той бруд ВИСВІТЛЮЮТЬ і принаймні роблять спроби КАРАТИ!!!

Відчуваєте різницю??? Це принципова різниця, між якою прірва, в багато десятиліть перетворень в суспільстві, щоб цього досягти! Щоб навіть ті хто мають усе, не відчували себе безкарними. Ось що відділяє Цивілізацію від не цивілізації!!

Fedir Kushmeliuk

Владислав Смірнов , Стосовно плівок Епштейна, нюанс який усі чомусь ігнорують...

( Прочитайте будь-ласка бо це проста річ яку важливо усвідомити)

З автором можна погодитися. І так і є. Але автор ігнорує важливий момент.

Все те саме і навіть гірше відбувається і при диктатурі!! Абсолютно при любій диктурі. Таке відбувається і в росії, і в північній Кореї і в Ірані і в Китаї, і в саудівській Аравії!!

Все те саме і навіть гірше!! Бо люди є люди. Абсолютна влада і величезні гроші ще гірше калічать психіку людини і перетворюють на монастрів...

Тепер те, що ігнорує автор....

При диктатурі прості люди і ЗМІ немають інформації про подібні події. Хто з вас реально знає як в росії гвавтували спортсменок чи балерин Великого театру, чи про гареми КоН Чен Ина??? І це ж