🙏 Пожалуйста,не т рогайте ЕВРЕЕВ!

 https://www.facebook.com/reel/863892946693757

https://www.facebook.com/share/v/1AcKYY2WTJ/

Залужный - агенту ФСБ Ермаку : для защиты Генштаба от тебя : "Я буду сражаться с вами и уже вызвал подкрепление в центр Киева для поддержки".

 

Скандальное интервью: Залужный впервые рассказал, что произошло между ним и Зеленским.                  

Громкое признание бывшего главкома ВСУ.

АВТОР:

Инна Левицкая 

,

 

журналист, редактор

 

I

 

18 февраля 2026

 

14:55

Посол Украины в Великобритании, бывший главнокомандующий ВСУ генерал Валерий Залужный в интервью информагентству Associated Press впервые рассказал о своих разногласиях с украинским президентом Владимиром Зеленским.

С тех пор как в 2024 году Валерия Залужного сняли с должности главнокомандующего ВСУ и отправили послом в Великобританию, его все чаще называют главным политическим соперником президента Владимира Зеленского, отмечает издание. Однако 52-летний Залужный избегает разговоров о собственных политических амбициях, поскольку, по его словам, не хочет ставить под угрозу единство своей страны во время войны с Россией.

Как рассказал в интервью генерал Залужный, напряжение между ним и Зеленским возникло вскоре после полномасштабного вторжения России в Украину в феврале 2022 года. Споры о том, как лучше защищать страну, вспыхивали регулярно. Кульминацией стал эпизод в том же году, когда десятки сотрудников украинской службы безопасности пришли с обыском в его кабинет.

Залужный утверждает, что этот ранее не освещавшийся инцидент был попыткой запугивания. Он был готов обнародовать конфликт, но тогда национальное единство было важнее.

Офис Зеленского и Служба безопасности Украины отказались комментировать ситуацию, поэтому Associated Press не удалось независимо подтвердить версию Залужного об обыске.

Залужный рассказал, что во время обыска позвонил тогдашнему руководителю Офиса президента Андрею Ермаку и предупредил его, что готов вызвать военных для защиты штаба: "Я буду сражаться с вами и уже вызвал подкрепление в центр Киева для поддержки".

Кризис тогда удалось погасить, но разногласия никуда не исчезли. Особенно острым оказался спор вокруг контрнаступления 2023 года, которое в итоге не принесло ожидаемых результатов. По словам бывшего главкома, разработанный им при участии партнеров по НАТО план провалился потому, что Зеленский и другие чиновники не выделили необходимых ресурсов.

Изначально предполагалось собрать силы в "единый кулак", освободить часть Запорожской области и затем выйти к Азовскому морю, перерезав сухопутный коридор к Крыму. Для успеха требовалась концентрация сил и элемент неожиданности. Но, как утверждает Залужный, войска были рассредоточены, и удар потерял мощь.

Двое западных представителей оборонных ведомств на условиях анонимности подтвердили Associated Press, что контрнаступление действительно отклонилось от первоначального плана.

Один из самых драматичных эпизодов произошел осенью 2022 года, когда Украина проводила успешное наступление на северо-востоке. После напряженного совещания у Зеленского Залужный вернулся в свой кабинет. Спустя несколько часов туда прибыли сотрудники СБУ.

По словам главкома, в помещении в тот момент находились более десяти британских офицеров. Сотрудники СБУ не объяснили, что ищут. Он не позволил им проверять документы и компьютеры.

В присутствии силовиков он позвонил Андрею Ермаку и сказал: "Я отражу эту атаку, потому что знаю, как воевать".

Затем Залужный позвонил тогдашнему главе Службы безопасности Украины Василию Малюку, чтобы узнать, что происходит. По словам Залужного, Малюк сказал, что ничего не знает о рейде и пообещал разобраться в ситуации.

Позже Залужный узнал, что за два дня до этого служба Малюка обратилась в окружной суд Киева с просьбой выдать ордер на обыск по тому же адресу. Согласно судебному документу, полученному Associated Press, СБУ хотела провести обыск в стриптиз-клубе, который, как утверждалось, управлялся преступной организацией.

Однако стриптиз-клуб, указанный в документе, был закрыт еще до начала полномасштабного вторжения России. Залужный считает, что ордер на обыск был предлогом и что служба не могла ошибиться с местом расположения главного военного командного центра страны.

После увольнения в феврале 2024 года и назначения послом в Лондон многие расценили этот шаг как попытку Зеленского отдалить потенциального конкурента на пост президента от внутренней политики.

Опросы показывают небольшое преимущество Залужного в гипотетической гонке. Рейтинг Зеленского постепенно снижается по мере затягивания войны, а коррупционные скандалы вокруг его окружения подрывают доверие общества, пишет Associated Press.

По данным международной социологической компании Ipsos, поддержка Залужного на будущих выборах составляет 23% против 20% у Зеленского.

Киевский политолог Владимир Фесенко считает, что многие избиратели видят в бывшем главкоме фигуру перемен: "Люди будут голосовать не только за Залужного, но и против Зеленского, обвиняя его в неудачах президентства".

Сам Залужный говорит осторожно: "Пока война не закончится или не будет отменено военное положение, я не обсуждаю это и ничего для этого не делаю".

Тем не менее политические консультанты продолжают выходить на него. По словам Залужного, весной 2025 года с ним связался "довольно известный" американский стратег. Источник Associated Press сообщил, что речь шла о Поле Манафорте — американском политтехнологе, бывшем главе штаба Трампа и консультанте экс-президента Украины Виктора Януковича. Пол Манафорт был осужден в США и позже помилован Трампом.

Ответ Залужного был кратким: "Я поблагодарил его за внимание, но сказал, что его услуги мне не нужны".

Залужный рассказал, что во время обыска позвонил тогдашнему руководителю Офиса президента Андрею Ермаку и предупредил его, что готов вызвать военных для защиты штаба: "Я буду сражаться с вами и уже вызвал подкрепление в центр Киева для поддержки".

Марко Рубіо виступ на Мюнхенській конференції з безпеки -26

 

Для нас, американців, наш дім може бути в Західній півкулі, але ми завжди будемо дітьми Європи. І я сьогодні тут, щоб чітко заявити, що Америка прокладає шлях до нового століття процвітання, і що ми хочемо зробити це разом з вами, нашими шановними союзниками та найдавнішими друзями, — держсекретар США Марко Рубіо під час виступу на Мюнхенській конференції з безпеки.

"Ми, американці, іноді можемо здаватися трохи прямими і наполегливими у наших порадах. Ось чому президент Трамп вимагає серйозності та взаємності від наших друзів тут, в Європі. Причина цього, друзі мої, полягає в тому, що ми дуже переймаємося цим питанням. Ми глибоко піклуємося про ваше і наше майбутнє. Якщо іноді ми не згодні, наші розбіжності випливають з нашого глибокого відчуття занепокоєння щодо Європи, з якою ми пов'язані, не тільки економічно, не тільки у військовому плані. Ми пов'язані духовно і ми пов'язані культурно.

Ми хочемо, щоб Європа була сильною. Ми віримо, що Європа повинна вижити, тому що дві великі війни останнього століття служать для нас постійним історичним нагадуванням про те, що в кінцевому рахунку наша доля є і завжди буде пов'язана з вашою. 

Що стосується Сполучених Штатів та Європи, ми належимо одне одному. Америка була заснована 250 років тому, але її коріння почалося тут, на цьому континенті задовго до цього. Люди, які заселили і побудували країну, в якій я народився, прибули на наші береги, несучи спогади, традиції та християнську віру своїх предків як священну спадщину, нерозривний зв'язок між старим і новим світом. Ми є частиною однієї цивілізації, західної цивілізації.

Ми пов'язані один з одним найглибшими зв'язками, які можуть бути між народами, сформованими століттями спільної історії, християнської віри, культури, спадщини, мови, походження та жертв, які наші предки здійснили разом. 

Нам не потрібно відмовлятися від системи міжнародного співробітництва, яку ми створили, і нам не потрібно розформовувати глобальні інститути старого порядку, який ми разом створили. Але їх необхідно реформувати. Їх необхідно відбудувати. Наприклад, Організація Об'єднаних Націй все ще має величезний потенціал, щоб бути інструментом для добра у світі. Але ми не можемо ігнорувати те, що сьогодні, коли перед нами стоять найнагальніші питання, вона не має відповідей і практично не відіграла жодної ролі. Вона не змогла вирішити проблему війни в Ґазі. Натомість, саме американське керівництво звільнило полонених від варварів і досягло нестійкого перемир'я. 

Вона не вирішила проблему війни в Україні. Для цього знадобилося лідерство США у партнерстві з багатьма країнами, представленими тут сьогодні, щоб хоча б звести обидві сторони за стіл переговорів у пошуках, все ще невловимого миру", — заявив Рубіо.

Пророцтво мольфара Нечая здійснюється : Путлер піде шляхом Густлоффа ще в каденцію Трампа !

 

Выдающиеся соплеменники

90 лет назад, 4 февраля 1936 года, Давид Франкфуртер убил 41-летнего лидера швейцарских нацистов Вильгельма Густлоффа в его доме в Давосе.  

  

Давид Франкфуртер родился в 1909 году в Даруваре (Австро-Венгрия) в семье раввина. Несмотря на слабое здоровье после окончания школы начал изучать медицину в Вене, Лейпциге и Франкфурте. Поступив в местный университет, в 1934 году поселился в Берне. А через два года его судьба пересеклась с жизнью Вильгельма Густлоффа - руководителя швейцарского отделения НСДАП.

В 1929 году Густлофф вступил в НСДАП - ультранационалистическую фашистскую партию Германии, существовавшую с 1920 по 1945 год. Он энергично вербовал в партию новых членов и уже через три года сумел основать в Давосе швейцарское отделение НСДАП. 30 января 1933 года (в день прихода нацистов к власти) Гитлер назначил Густлоффа ландесгруппенляйтером Швейцарии.

Давос превратился в нацистский центр Конфедерации. Густлофф вёл активную пропагандистскую работу, используя беспроигрышную эффективную стратегию – играл на антисемитских настроениях общества. Именно он стал распространителем в Швейцарии известной фальшивки, изготовленной ещё царской охранкой, "Протоколов сионских мудрецов".

Давид Франкфуртер, глубоко потрясенный разнузданной клеветой в нацистской пропаганде, решил стать еврейским мстителем. 27-летний студент-медик приобрел револьвер и, купив билет на поезд в один конец, отправился из Берна в Давос. Там он без труда отыскал в телефонной книге адрес нацистского лидера.

Жена Густлоффа, фрау Хедвиг, провела посетителя в кабинет мужа.

– Я еврей, – сказал Франкфуртер, после чего пять раз выстрелил в Густлоффа – в голову, в шею и в грудь.

Под крики вдовы Давид Франкфуртер вышел из дома, постучал к соседям и попросил воспользоваться телефоном. Позвонив в полицию, он сознался в убийстве и отправился в полицейский участок, где хладнокровно рассказал о своем преступлении во всех деталях.

В Германии был объявлен траур, Густлоффу устроили государственные похороны, на которых присутствовали Гитлер и Геббельс. Густлоффа возвели в ранг мученика, его имя получили улицы и площади по всей стране. В Шверине, на родине "героя", был создан специальный мемориальный комплекс.

Большая часть европейских евреев осудила поступок Франкфуртера. В том числе и отец Давида, горестно вопрошавший сына на тюремном свидании "Кому это всё было нужно?!"

По мнению израильского исследователя Холокоста Меира Шварца, убийство Густлоффа лишило Гитлера возможности организовать аншлюс Швейцарии и, таким образом, спасло около 20 тысяч швейцарских евреев от смерти.

Власти Швейцарии постарались представить покушение как исключительно уголовное преступление. Франкфуртер был приговорён к 18 годам заключения, лишению швейцарского гражданства и изгнанию из Конфедерации навечно после отбытия тюремного срока.

В 1941 году нацисты добрались до отца Давида Франкфуртера. Солдаты таскали раввина за бороду, плевали в лицо и били прикладами. Позже он был убит усташами в концлагере Ясеновац.

27 февраля 1945 года Франкфуртер направил прошение о помиловании и 1 июня его .. удовлетворили.

Остаток жизни Франкфуртер провёл в Израиле, куда переехал после войны. В Израиле он вступил в Хагану, участвовал в Войне за Независимость, а затем занимал различные должности в министерстве обороны, служил офицером израильской армии.

Скончался Давид Франкфуртер 19 июля 1982 года в Рамат-Гане в возрасте 73 лет. Его именем названы улицы и парки в израильских городах.

***

Пророцтво Мольфара Нечая

Здійснюється! Смерть цієї людини змінить xід війни:

https://www.youtube.com/watch?v=SM7_G5RWN9U 

Ніяких виборів на травень не буде і референдуму також.Вас, пане Зеленський, ненавидять. Всі. !!!

Гончаренко О. В. :

 "Ніяких виборів на травень не буде і референдуму також. 

ЖОДНОЇ підготовки в Раді немає. Щоб це було потрібний вже напрацьований проєкт закону. Його немає і близько. 

Спочатку потрібно домовитись про мир, а потім про вибори. 

Ідея, ЧОМУ б цих виборів дуже хотів Зеленський, зрозуміла. Під час війни можна і ще на 5 років переобратись. 

Розчарую товариша Зеленського. 

Навіть, якщо вибори будуть під ракетами, бомбами і з повністю відключеною електроенергією. Навіть, якщо в Дії. Навіть, якщо дозволять голосувати людям, які увійшли в кому в 2021, а зараз лише вийдуть - ВИ НІКОЛИ НЕ ПЕРЕОБЕРЕТЕСЬ. 

Вас, пане Зеленський, ненавидять. Всі. 

Від ваших колег з 95 кварталу, друзів дитинства, жителів Кривого Рогу, військових, навіть вашого ж стафу в Офісі. Вас просто ненавидять. 

І мріють лише про одне. Щоб ви НІКОЛИ більше не були на жодній посаді. "

План Б: що робити, якщо влада «не перестане» і «не піде»

 

Владислав Смірнов

17 январь в 09:40 ·

План Б: що робити, якщо влада «не перестане» і «не піде»

Є питання, яке в Україні звучить дедалі частіше — і звучить не від «радикалів», а від тверезих людей, які читають, рахують, аналізують і розуміють, що війна не дає права на ілюзії. Після будь-якої справедливої критики влади ми часто пишемо одну й ту саму формулу: «якщо не перестануть концентрувати владу», «якщо не припинять красти», «якщо не підуть на уряд національного порятунку — ми не виживемо». І відразу виникає наступне, жорсткіше, доросліше питання: а що, якщо не перестануть? Що, якщо «не піде»? Який план Б, окрім міфологічного «майдану», який у війні може зламати державу швидше, ніж ворог?

Це питання правильне. Бо воно переводить нас із емоційної політики в реальну. І дає шанс нарешті вийти з дитячої пастки «або чудо, або катастрофа». План Б існує. Але він не схожий на романтичний сценарій і не вкладається в один плакат. Він неприємний тим, що вимагає дисципліни, часу і холодного мислення. Він не дає швидкого катарсису — зате дає шанс вижити й перезібрати країну без самознищення.

Чому «майдан як універсальна відповідь» — небезпечна спокуса

Почнімо з чесного: суспільний протест — це інструмент. І в історії України він не раз був виправданий. Але війна змінює базову фізику політики. У мирний час майдан розхитує владу. У воєнний — він може розхитати державу, інфраструктуру управління, мобілізацію, логістику, міжнародну підтримку. Ми не маємо права гратися у революційні ритуали без розуміння наслідків.

Це не означає «терпіти». Це означає діяти інакше: не шукати вогнище для символічного спалення, а виймати цвяхи з конструкції, яка тримає корупційну вертикаль. План Б — це не «взяти Банкову». План Б — це зробити так, щоб Банкова втратила можливість керувати країною як приватним офісом.

План Б — це перезбирання суб’єктності, а не очікування героїв

Найбільша пастка української політики — віра в героя. В «того, хто прийде й зробить». Це зручна віра, бо вона знімає відповідальність з кожного з нас. Але саме ця віра й породжує цикли: суспільство віддає владу, потім розчаровується, потім вибухає, потім знову віддає. І знову отримує «сильну руку», тільки вже проти себе.

План Б починається з відмови від цієї дитячої моделі. Він починається з розуміння: якщо верхівка не змінюється добровільно, то країна має створити альтернативні центри суб’єктності — інтелектуальні, організаційні, кадрові, процедурні. Не один «вождь», а мережа, здатна діяти.

Рівень перший: смисловий — не протест, а проект

Жоден реальний злам не відбувається без відповіді на питання «що замість». Якщо ми вміємо лише критикувати, ми приречені програвати. Бо влада завжди буде сильнішою в апараті і слабшою в сенсах, а суспільство — навпаки. Тому перший рівень Плану Б — смислова рамка і проект держави, який можна назвати як завгодно: уряд національного порятунку, уряд національної відповідальності, антикризовий кабінет. Суть не в назві. Суть в тому, що має бути сформульовано:

які принципи управління у війні;

як перерозподілити повноваження, щоб зменшити узурпацію;

які контрольні інституції працюють і як;

як виглядає воєнна економіка, що не краде ресурс у фронту;

які правила гри для державних закупівель;

як забезпечується прозорість без паралічу.

Цей проект не має бути утопією на мою думку. Це має бути технічна конструкція, яку можна показати міжнародним партнерам, громадам і бізнесу. Бо тільки тоді суспільний тиск перестає бути емоцією і стає вимогою з готовим рішенням.

Рівень другий: інституційний — виймати опори, а не ламати дах

Вертикаль тримається не на харизмі. Вона тримається на конкретних опорах: доступах, фінансових потоках, контролі над силовиками, медіа, судами, регуляторами. План Б — це системна робота по цих опорах.

Це означає: виведення в публічну площину доказових матеріалів; створення механізмів незалежного моніторингу; використання міжнародних процедур комплаєнсу; прив’язування фінансування і проектів до конкретних умов прозорості; персональні санкційні механізми; репутаційний тиск на вузлових гравців; обмеження «сірих зон» у закупівлях і рішеннях.

Влада боїться не гасел. Влада боїться перекриття ресурсів і втрати легітимності назовні. Саме тому найефективніший тиск у війні часто не на площі, а в документах, умовах, аудиторських висновках, міжнародних інструментах, які роблять «красти» складним і дорогим.

Рівень третій: мережевий — спільноти фахівців як майбутня держава

План Б — це створення мережі компетентних людей, здатних узяти відповідальність за конкретні сфери. Не «всіх проти всіх», а спільноти, які можуть домовлятися про рішення: оборона, економіка, енергетика, медицина, освіта, місцеве самоврядування, цифрові системи. Це й є прототип майбутньої держави: не театральна коаліція, а технологічна.

Такі мережі важливі з двох причин. Перша: вони створюють альтернативу пропаганді. Друга: вони дають кадровий резерв. Бо кожен історичний злам приходить раптово. І тоді виявляється, що найбільша проблема не в тому, щоб «скинути», а в тому, що немає ким замінити.

Рівень четвертий: кадровий — готувати людей до вікна можливостей

Вікна можливостей у політиці не плануються. Вони відкриваються через кризу. Війна — суцільна криза. Тому План Б включає те, що в Україні традиційно ігнорують: кадрову підготовку.

Не «вибори як шоу», а підготовка людей, які вміють управляти. Не блогерів і не крикунів, а управлінців із досвідом, командами, програмами, розумінням процедур. План Б — це сформований кадровий пакет, який у момент зламу може зайти в державу без хаосу.

Це не романтика. Це робота. Але іншого шляху немає: державу не перезбирають емоцією.

Рівень п’ятий: громадянська дія без самознищення

Звісно, суспільний тиск потрібен. Але тиск має бути розумним. Він має бути організованим. Він має бути таким, що змушує систему змінюватися, а не руйнує країну. Це може бути протест. Це може бути кампанія. Це може бути бойкот. Це може бути юридичний наступ. Але будь-яка форма має відповідати головному принципу: не дати ворогу подарунка у вигляді внутрішнього краху.

Тому «надія тільки на студентів» — хибна формула. Студенти — важливий маркер живого суспільства. Але країну рятують не віком і не плакатом. Країну рятує доросла коаліція відповідальності — громадяни, бізнес, управлінці, фахівці, громади, які діють синхронно.

То що робити, якщо «не перестане»?

Не чекати, поки «перестане».

Будувати паралельно.

Сформулювати проект держави, який можна показати.

Виймати опори корупційної вертикалі через процедури і міжнародні механізми.

Збирати мережі фахівців і готувати кадровий резерв.

Підтримувати громадянський тиск, але без самогубства держави.

Це і є План Б. Він не красивий. Він не дає швидкого ефекту. Але він єдиний, який зменшує ризик: або ми зламаємо систему без руйнування країни, або система зламає країну під час війни.

І тут важливо сказати головне: План Б — це не «дія колись». Це дія вже. Бо поки ми відкладаємо на «після перемоги», система встигає вкорінитися, а корупційні та агентурні мережі — стати нормою. А норму потім дуже важко демонтувати.

Тому дякую за таке принципове питання. Воно не про політику — воно про виживання. І якщо ми справді думаємо стратегічно, то повинні перестати жити в режимі “якщо вони схаменуться”. У війні стратегія починається там, де ти готуєшся до гіршого — і робиш усе, щоб цього не сталося.

Владислав Смірнов