Шукати в цьому блозі

середа, 30 листопада 2022 р.

Зеленський брехав та провалив підготовку до війни


Таня Адамс
Вот уж не думала, что буду репостить Бутусова, но вопросы, которые он поставил, меня тоже крайне интересуют. И даже не в аспекте уже проёбаного, тут позняк метацца. А в аспекте отсутствия гарантий, что сейчас Зеленский не "проёбует" тот же Бахмут или Запорожье. И причин, по которым он не избавляется от токсичного окружения. Ворон ворону глаз не выклюет?  

"Страшна ціна брехні президента Зеленського на скандальній прес-конференції: тепер кожен розуміє, чому я поставив президенту питання про Демченка
Рік тому, 26 листопада відбулась відома прес-конференція, на якій я задав питання президенту Зеленському, чому він незаконно, в порушення закону про люстрацію, призначив на найвищий пост - начальника Комітету по розвідці при президенті України російського агента Руслана Демченко. На питання Зеленський не відповів, не пояснив чому він порушив закон, натомість почав захищати Демченка, який на цій посаді відповідав за розвідку проти Росії, і попередження держави та населення. Цікава деталь, яку кожен може перевірити - у російських ЗМІ ніяких критичних згадок щодо Демченка ні до після тієї прес-конференції не було взагалі, бо він для них свій.
Моє питання, яке залишилось без відповіді, зараз показує чому:
- не було проведено розгортання територіальної оборони;
- не було негайно підірвано мости через Чонгар, мости через Дніпро у Херсоні;
- не були прикриті тили гарнізону Маріуполя, здани без бою Мелітополь, Бердянськ, тобто росіянам відкрили "коридор у Крим";
- не було проведено мобілізацію оперативного резерву; не встановили загородження на шляхах російського наступу.
- Не була підготовлена евакуація мирного населення, що призвело до великих втрат;
- Не будувались рубежі оборони, бо будівельна техніка будувала до останнього дня дороги на шляхах наступу ворога, а не бойові позиції;
- Не були евакуйовані стратегічні оборонні підприємства, наприклад, в Ізюмі "Укроборонпром" подарував Росії завод який виробляв приціли на "Стугни", в Гостомелі залишили на знищення "Мрію";
- За три роки не закуплений при Зеленському взагалі не закуплені ні артилерийські снаряди ні мінометні міни, не закуплений жоден ПТРК "Стугна";
- Колишнє керівництво СБУ зараз зхвинувачується у державній зраді та роботі на росіян - хоча про це писали до початку війни.
Ось чому Зеленський продовжував брехати про "шашликі на травневі свята". А багатомісячні попередження про напад з боку країн НАТО Зеленський та його Слуги називали провокаціями і замість мобілізації брехали людям щоб не дати можливості багатьом діяти самостійно.
А що ж Демченко після початку війни? Де ж поділась та людина, яка була для Зеленського незамінною та сдала усі операції української розвідки проти РФ, який повідомляв, що нападу не буде?
Після початку війни він виявився непотрібним, бо начальник комітету по розвідці України Демченко не користувався довірою країн НАТО, з ним не хотів спілкуватись жоден західний розвідник. Тому він одразу виявився відстороненим, формально його відсторонили від посади у червні, але Демченко залишався ще до кінця серпня на посаді у комісії по громадянству при президенті України. Зеленський і зараз продовжує тримати біля себе начальника розвідки, який "прогавив" російський напад і підставив Україну, він не сидить у СІЗО, йому не пред'явили звинувачень, нема його і на фронті.
Проти Демченка нема зараз ніяких розслідувань, президент робить вигляд, ніби російський напад був несподіваним.
Президент Зеленський не дає відповіді, чому саме він брехав та провалив підготовку до війни, чому прирік народ України на подвиг, хоча можна зробити багато системних речей, думає, що зміна ролі допоможе йому уникнути відповідальності за російських агентів, яких він призначив у спецслужби на найвищі посади.
Дуже цинічно, що Зеленський звинуватив мене на прес-конференції, ніби якісь українські військові загинули через мої дописи. Хто саме, жодних імен він не назвав, ніяких розслідувань, ніяких фактів не представив. Брехати для президента звично. А через брехню Зеленьського загинули десятки тисяч, і їх імена відомі, багато тисяч імен...
У Путіна в крові руки українців, він вбивця.
У Зеленського в крові гаманець та язик. Він брехун.

вівторок, 22 листопада 2022 р.

Майдан пішов на Грушевського під кулі

     Я був там і кидав каміння

<iframe src="https://www.facebook.com/plugins/post.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fmyroslavhai%2Fposts%2Fpfbid02aHtS2J9UFwU7r6hrYVYhnHyQXNDsbEP94NUvTaU2rmTopHHG61d77hPxryo7sfaVl&show_text=true&width=500" width="500" height="443" style="border:none;overflow:hidden" scrolling="no" frameborder="0" allowfullscreen="true" allow="autoplay; clipboard-write; encrypted-media; picture-in-picture; web-share"></iframe>

Пригожин-Подоляк. Чи випадкове це співпадіння інтересів?/ Що приховує FB...

неділя, 6 листопада 2022 р.

Сергій Плохій - Історія дає всі відповіді, які турбують людство. Просто вони надходять, затримуючись у часі."

 "Україна завжди відігравала ключову роль в існуванні Росії як держави. "     

«Кто контролирует прошлое — не растеряется в настоящем, не заблудится в будущем» (Юліан Ляндерс, літ. псевдонім  - Семенов )     

Джордж Оруэлл : «Кто контролирует прошлое – контролирует будущее, кто контролирует настоящее – контролирует прошлое». !!!

Я історик. Моя ідентичність також об’єднує багато географії: Україна, Сполучені Штати, Канада.

Краще за всіх я роблю шашлики. У родині м’ясо довіряють тільки мені. Мені щастило на менторів. Один з них – запорізький поет Анатолій Рекубрацький.

Мені було 14, я мріяв про журналістику. Друкувався у «Комсомольці Запоріжжя», де Рекубрацький завідував відділом листів. Він ввів мене до кола людей, що писали, багато читали та обговорювали тексти. Це дало старт моєму професійному життю.

Одне з моїх захоплень – створення інтерактивних карт. Ми робимо про це проєкт з колегами з Гарварду. Чому це важливо? На роковини Голодомору я поставив підписникам у Facebook запитання: «Чи хотіли б ви дізнатися, які шанси на виживання мала ваша родина у 1932–1933 роках?» На мапі можна знайти, де жили ваші родичі, і подивитися рівень смертності в цьому регіоні. Це дає змогу пересічній людині наблизитися до історії. Я мрію розширити цей проєкт, аби це був ресурс про Україну і для науковців, і для широкої аудиторії.

Історія дає всі відповіді, які турбують людство. Просто вони надходять, затримуючись у часі.

Участь України в долі пострадянського простору критично важлива. Україна завжди відігравала ключову роль в існуванні Росії як держави. Після падіння Російської імперії Радянський Союз виник саме через Україну і Грузію – аби заспокоїти ці народи, давши їм власні республіки. Прагнення України до незалежності вплинуло на розпад СРСР. Нині вона є загрозою для існування російського режиму. Ми – важливий гравець у регіоні, що не є в одній команді з Росією. Це унеможливлює відновлення її повного контролю над країнами колишнього СРСР.

Я пишу для міжнародної аудиторії. Наша країна і до Майдану не була аж такою вже білою плямою на європейській мапі. Через Чорнобиль, через нашу роль у розвалі СРСР, через Помаранчеву революцію про нас і досі знали у світі. Події Майдану вивели це знання на новий рівень. В уявленні європейців ми зсунулися від образу країни погромів, Чорнобиля та корупції до країни, що обстоює своє право на демократію.

Я пережив дві еміграції – спершу до Канади, згодом – до США. Це драматичний досвід. Ти залишаєш усе, що мав, і рушаєш у невідоме. Нині вважаю ці рішення одними з найкращих у моєму житті.

Колись, перебуваючи в Канаді, я зацікавився конкурсом на вакансію історика у Гарварді. Я мав прочитати там лекцію, від якої залежало, чи отримаю посаду. Попросив поради у колег з Альберти. Один із них сказав: «Вислухай усіх, але роби по‑своєму. Залишайся вірним своїм принципам». Це була найкраща порада, а я й досі працюю в Гарварді.

У моїй повсякденній роботі присутні і творчість, і рутина. Як балансувати ці види діяльності? Рутинні справи все одно треба виконувати, хочеш того чи ні. Але кожну вільну хвилину я намагаюся використовувати для творчої діяльності, якої робити начебто не треба, але хочеться.

Найкращі ідеї та думки приходять до мене, коли я не маю доступу до комп’ютера та книжок, наприклад у подорожах чи на відпочинку. І от тоді головне – вчасно знайти клаптик паперу і олівець, аби записати власні геніальні думки. Досвід показує, що одна‑дві з них дійсно можуть виявитися не найгіршими.

Найболючіші невдачі – результати несправедливості. Коли я, відмінно закінчивши англійську спецшколу, отримав на вступному екзамені трійку з англійської. Або коли мене не взяли до аспірантури. Та я не корився обставинам. Пообіцяв собі, що матиму освіту і кар’єру, про які мрію. І досі вірю, що будь‑які невдачі можна обернути собі на користь.

Мій спосіб уникати стресів та турбулентності – моя професія. Історики вміють подумки перебувати не у «тут і тепер», а в тому, що вже сталося.

Усіх нас часом спіткає прокрастинація. Зробити хочеться багато, але бувають і напади втоми, і творчі кризи. Найкращий відпочинок для мене – зміна виду діяльності.

Мої найсильніші якості: я вмію ставити цілі, що не завжди одразу здаються досяжними. І я доводжу до кінця все, що розпочав.

Чого в мене могли б повчитися підприємці? Ніколи не ставати заручником власного бекграунду, хоч би яким він був – завжди тримати свій розум максимально відкритим до нового.

Україна завжди відігравала ключову роль в існуванні Росії як держави.      

(Опубліковано в сьомому номері журналу Forbes (січень-лютий 2021)


субота, 5 листопада 2022 р.

💔🕯🤡5 листопада 1968 року у Києві політв’язень Василь Макух здійснив акт самоспалення

 

💔🕯🤡5 листопада 1968 року у Києві політв’язень Василь Макух здійснив акт самоспалення, протестуючи проти колонізації та русифікації України та проти радянського вторгнення в Чехословаччину.

"Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна" – із цими словами чоловік, палаючи, рухався центральною вулицею столиці. Перехожі від несподіванки й жаху німіли чи розбігалися. А він біг, допоки напівживим не впав на бруківку… Розповідають, що коли Василь Макух уже помирав від отриманих опіків, лікар сказав, що тепер його діти лишаться сиротами, на що чоловік відповів: "Вони ще будуть пишатися батьком. А нині ми всі – сироти. Україна – сирота".

Своїм вчинком чоловік намагався привернути увагу до ситуації русифікації, колонізації московитами України та агресії СРСР у тодішній Чехословаччині.

Це був перший у новітній історії Європи акт самопожертви проти національного гноблення. Такий шлях мученицького протесту згодом обрали: Ян Палах у Чехословаччині,  Ілля Ріпс у Латвії, Ромас Каланта у Литві, кримський татарин Муса Мамут. Подвиг Василя Макуха повторив Олекса Гірник. 21 січня 1978-го, у 60-ту річницю проголошення УНР, він спалив себе на Чернечій горі в Каневі на могилі Тараса Шевченка в ім’я захисту української мови.

Василь Макух народився 14 листопада 1927-го в с. Карів на Львівщині. Вступив до лав УПА, у військовій розвідці якої діяв під псевдо «Микола». 1946-го його захопили енкаведисти. Засуджений на 10 років каторжних робіт у Сибіру. 1955-го його звільнили з ув’язнення і вислали на спецпоселення. Там він познайомився з Лідією Запарою – засудженою за перебування на примусових роботах у Німеччині. Одружившись, молодята переїхали до Дніпропетровська – звідти родом Лідія. Повертатися на захід України Макуху було заборонено.

🕯Похований Василь Макух у місті Дніпрі.