Трагическая СМЕРТЬ ПОНТИЯ ПИЛАТА ПОСЛЕ РАСПЯТИЯ ИИСУСА

Шляхи завершення війни | Віталій Портников @OPORAtalks

ІСТОРІЮ ПИШУТЬ ПЕРЕМОЖЦІ !!! Так було при Першому і Другому і Третьому Римі ....

ІСТОРІЮ ПИШУТЬ ПЕРЕМОЖЦІ !!! Так було при Першому і Другому і Третьому Римі .... Очолюваний Америкою, Альянс, став Переможцем у двох світових війнах з Німецьким і Московським "Третім Римом. Це були Націонал-соціалізм Гітлера та інтернаціонал - соціалізм Сталіна. Таким чином, на рівні глобальної світової історії, США увійшли до фіналу політичної та економічної битви за лідерство з Китаєм.

Yigal Levin.:" Ще трохи про вчорашній текст, про те, що історіюпишуть переможці Хоча деякі чомусь вирішили, що він про Іспанську громадянську війну, і поспішили нагадати, що на боці Республіки був СРСР та інтербригади тощо. Так, звичайно, піст взагалі не про ті, хто там правий чи добрий (спойлер: ніхто, бо "хорошість" — суб'єктивна категорія, у всіх своя правда), він взагалі не про Іспанію, він про те, що історію пишуть . Як я вже казавши, франкісти розглядали конфлікт більше як внутрішній та громадянську війну, а Республіка як інтервенцію. Чому — не повторюватимуся.

Як і приписка про Американську громадянську війну: вона не про те, хто добрий і поганий у громадянській війні (мої симпатії наприклад на боці Півдня взагалі, але ж я пишу не про симпатії), а знову ж таки — про те, що історію пишуть переможці.

Інша частина людей чомусь поспішила відзначити, що ні, історію пишуть не переможці, а просто все разом, скопом. Ні, на жаль, ніхто не пише історію багато. І тим більше історію пишуть не якісь об'єктивні історики у вакуумі — таких не буває. І тут я згадав: навіщо далеко ходити? Є ж приклад України.

УНР (1917-1921) була, на хвилиночку, визнана близько десяти держав, серед яких Німеччина, Аргентина, Польща, наприклад. Повноцінна держава. У результаті вся територія тодішньої України була захоплена Москвою та її новою армією — РККА (насправді кістяк залишався старим — царська армія). Але як це було записано в історії Москвою і подано? Як революція, громадянська війна: українські націоналісти, соціалісти, анархісти та ще купа отаманів перегризли один одного, і мовляв, вони всі – петлюрівці, махновці, холодноярці тощо. — були меншістю, бандами та кліками, а ось мудрий трудовий український народ нібито був за московських більшовиків та за УРСР.

Хоча якщо трохи копнути, то бачиш, що міста та міське населення були за УНР чи Українську державу, на заході взагалі була ЗУНР, а селяни (90% населення України) взагалі у труні бачили більшовиків (Москва потім довгі роки душила селянські повстання — піком цього став перелом через коліно — Голодомор) і бігали за цілою плеядою батек, отаманів, селянських ватажків тощо. Україну тоді, на початку 1920-х, більшовики добивали частинами РСЧА із завезених латишів, завезених китайців тощо. І перемогли саме більшовики, і історія далі подавалася з їхньої руки.

Те саме ОУН-УПА. З руки істориків та вчених чоловіків СРСР Бандера — головний нацист усіх нацистів, жупел та лякало. Насправді на хвилиночку нацисти закинули Бандеру в концтабір, у тому ж Бабиному Яру нацистами ж розстріляно сотні українських націоналістів з ОУН тощо. Істини, відомі будь-якому українцю, але навряд чи хтось із вулиці на тому ж Заході вам це розповість. Проте вам обов'язково скажуть, що Бандера — головний нацист і їв дітей.

Можна довго про це все продовжувати, але навіть у світовій історіографії все, що стосується України, розглядається через мейнстримову призму історії, написаної Радянським Союзом. І ви можете скільки завгодно з піною біля рота доводити, як воно було насправді, але ви все одно вважатиметеся маргіналом, ревізіоністом, екстравагантним істориком зі своєю особливою думкою. Той же Тімоті Снайдер, реально у своїх лекціях чи книжках, озвучуючи історичні факти, часто розглядається як бунтарський проукраїнський, заангажований історик.

І всім взагалі пофіг на факти. Це працює з будь-яким конфліктом та з будь-яким епізодом нашої історії. Ви часто знаєте про якісь події не тому, що саме так це було насправді, а тому, що саме так це було інтерпретовано та зафіксовано тріумфаторами."

Яку війну програє Росія | Віталій Портников @RadioKhartia

Трамп -“фашист до мозга костей” (генерал Милли) / Остановить преступлени...

⚡️ ГОРДОН: Горячая фаза войни закончіться в етом году ! ЦЕ моє впевнене відчуття !

Путин инструктировал Трампа как агента / Кто пополняет “военный сундук” ...

Вихід з війни для України та Ізраїлю | Віталій Портников @tv.ukrlife

 

Війна з історією | Віталій Портников

В Украине ждем стабилизацию фронта / Путин и Нетаньяху ждут Трампа / Ира...

Сценарії війни в Україні | Віталій Портников @tvoyemistoTV

Ядерная западня Тегерана / Судьба Ирана сейчас решается в Тель-Авиве / К...

Иранский народ должен знать — Израиль стоит на вашей стороне.

 Беньямін Нетаньяху звернувся до народу персів ! Барух аШем !

"Абсолютний дух" філософії історії Гегеля, це Єлогім (Господь Бог) теософії іудейської !!!

        Філософія історії Гегеля своїм базисом має «картину світу» іудейської теокраїчної філософі !!! - дивись про це у Вікіпедії:

«….. Історія та історія думки є єдиним процесом розгортання абсолютної ідеї. Історичні формації мають як подібності, так і відмінності і є різні щаблі розвитку ідеї. Процес руху історії єдиний і діалектичний .

         Діалектика визначає всі історичні зміни. Найкращим способом можна зрозуміти історію, якщо розглядати розвиток держав у діалектичному світлі. Окремо державу можна назвати тезою. У міру розвитку держава сама породжує свою протилежність чи антитезу. Тези та антитези входять до конфлікту , і в результаті, внаслідок боротьби утворюється нова цивілізація, що перебуває на рівні, ніж обидві освіти, їй попередні. У синтезі укладено найцінніше, що було в них [56] .

      Сенс історії за Гегелем є прогресом у свідомості свободи. На Сході вільним усвідомлює собі лише один; всі об'єктивні прояви розумної людської волі (власність, договір, наказання, сім'я, громадянські спілки) тут існують, але виключно у своїй спільній субстанції, при якій приватний суб'єкт є лише як accidens (наприклад, сім'я взагалі узаконюється як необхідність; але зв'язок цього суб'єкта з його власною сім'єю є лише випадковість, бо єдиний суб'єкт, якому належить тут свобода, завжди може по праву відібрати у будь-якого зі своїх підданих його дружину та дітей; від наказання немає і замінюється випадковістю, оскільки єдиний суб'єкт свободи, володар, має загальновизнане право карати безневинних і нагороджувати злочинців). У класичному світі субстанціальний характер моральності ще залишається в силі, але свобода визнається вже не за одним, а за декількома (в аристократіях) або за багатьма (у демократіях). Тільки германо-християнському світі субстанція моральності цілком і нерозривно з'єднується з суб'єктом, як, і свобода зізнається як невід'ємне надбання всіх. Європейська держава, як здійснення цієї свободи всіх (у їхній єдності), містить у собі як свої моменти виняткові форми колишніх держав. Ця держава є необхідною монархією; в особі государя єдність цілого є і діє як жива та особиста сила; ця центральна влада одного не обмежується, а заповнюється участю деяких в управлінні та представництвом усіх у станових зборах та в судах присяжних. У досконалому державі дух об'єктивується як реальність. Але, носячи в собі абсолютну ідею, він із цієї об'єктивації повертається до себе і виявляється як абсолютний дух на трьох рівнях: мистецтва , релігії та філософії [51] .

            Абсолютний дух. (Єлогім іудейський)
Абсолютний Дух не має фізичного буття, але присутній в організації та здійснює контроль відносин між суб'єктивним та об'єктивним духом.
           Мистецтво
Краса є безпосередня присутність, чи видимість, ідеї на окремому конкретному явищі; це - абсолютно у сфері чуттєвого споглядання. У природі краса є лише невідоме відбиток, чи сяйво, ідеї; в мистецтві, як отримати безпосередню видимість в об'єкті, вона проходить через свідоме уявлення суб'єкта (художника) і тому становить вищий ступінь просвітління природного матеріалу. На Сході мистецтво (у своєму панівному тут вигляді - архітектурі) ще близько до природи; як сама природа є символом божественної ідеї, так це мистецтво має характер символічний: матеріальний об'єкт пов'язаний ідеєю, але не проникнути нею цілком. Таке повне проникнення, досконала відчутність ідеї та цілковита ідеалізація чуттєвої форми досягається у класичному мистецтві. Ця абсолютна гармонія об'єктивної краси порушується в романтичному мистецтві, де ідея у формі духовності чи суб'єктивності рішуче переважує природну чуттєву форму і прагне, таким чином, вивести мистецтво з власних меж в область релігії [51] .

                Релігія
У релігії абсолютно виявляється з більш загальним об'єктивним і водночас глибшим суб'єктивним характером, ніж мистецтво. Воно відкривається уявленню і душевному чуття як надлюдське — абсолютно незалежне від кінцевого суб'єкта, але з ним пов'язане тісно. У релігіях східного язичництва Божество представляється як субстанція природного світу (наприклад, як світло в іранському та як загадка життя в єгипетському); на подальшому рівні релігійної свідомості Бог відкривається як суб'єкт (у формі «піднесеного» монізму у євреїв, у формі прекрасної тілесності у греків і у формі доцільного ставлення, або практичного розуму, у римлян). Християнство як абсолютна релігія визнає Божество у безумовній єдності чи примиренні нескінченного та кінцевого. Гегель дуже докладно викладає у своїх читаннях про філософію релігії умоглядний зміст головних християнських догматів — трійці, гріхопадіння, спокути. Гріхопадіння, тобто вихід кінцевого суб'єкта із природної безпосередності, є необхідним моментом у розвитку людського духу; без цього він залишився б на щаблі тварини; безпосередня невинність є незнання (грецькою άγνοια означає і ті, й інші). Свідома частка людської волі у світовому злі викупається її участю у світовому стражданні. Примирення досягається у відчутті внутрішньої єдності між духом кінцевим та абсолютним; але це релігійне примирення, що виражається у духовному культі громади (Gemeinde) та її самосвідомості як святої Церкви чи духовного царства святих, ще недостатньо. Внутрішньо примирена в собі релігійна сфера у своїй цілості протилежна світській дійсності і має бути примирена з нею в моральності та державі. Але для самого релігійного уявлення ці внутрішні та вічні процеси між кінцевими та абсолютними визначеннями духу, різні ступені їхньої протилежності та возз'єднання — все це є у формі поодиноких історичних фактів, пов'язаних із поодинокими індивідуальностями. Таким чином, незважаючи на безумовну істинність свого змісту, християнство через загальну форму релігійного уявлення було для Гегеля неадекватним виразом абсолютної істини; адекватне вираз воно одержує лише у філософії [51] .

                Філософія.      

     Філософія, як відкриття абсолютного в абсолютній формі, приймається Гегелем у вигляді сукупності різних систем, бо як поступове здійснення єдиної істинної системи. Усі філософські засідки, які колись виступали, і погляди представляли у конкретно-історичній формі послідовні моменти і категорії гегелевої логіки та філософії духу. Так, поняття буття повністю визначає філософію елеатів ; Геракліт є das Werden; Демокріт – das Fürsichsein; платонова філософія обертається в категоріях сутності; аристотелева — у сфері поняття, неоплатонізм , що резюмує всю давню філософію, представляє останній відділ логіки — цілісну ідею (життя, чи душа світу, пізнання, чи розум, абсолютна ідея, чи єдине насущне). Нова філософія – філософія духу – у Картезія на рівні свідомості (розважливої) і субстанції, у Канта і Фіхте – на рівні самосвідомості, або суб'єктивності, у Шеллінга та Гегеля – на рівні розуму, або абсолютної тотожності субстанції та суб'єкта. Висловлене Шеллінгом у неадекватній формі розумового споглядання, це тожність, що становить абсолютну істину, набуває у філософії Гегеля досконалу, безумовно, йому властиву форму діалектичного мислення, або абсолютного знання . Таким чином замикається коло цієї всеосяжної та самодостатньої системи [51] .