Ам Исраэль - народ Свидетель деяний Спасителя в Оламе

 Пинхас Полонски: Очень важный текст.

Автор - христианин протестант,

Очень хорошо знает и понимает Израиль.

Александр Булгаков:

ИЗ   МОЕЙ   "НЕСПЕТОЙ   ПЕСНИ"

"Однако, из моих рассуждений неизбежно следует провокативный вопрос: так что же, история Израиля – самая заурядная история народа, мало чем отличающаяся от других, с её войнами – вплоть до нынешней, навязанной Хамасом, когда бандитская массовая вылазка унесла сотни убитых, изувеченных, изнасилованных, взятых в заложники израильтян (включая самых малых детей) в день празднования Симхат Тора, - в силу чего возмездие от израильтян не заставило себя долго ждать? Я сознательно расширяю свой ответ, потому что Израиль сам по себе – случай уникальный в истории.

   Всем набил оскомину посыл об избранности его Богом. Каких только спекуляций не существует на эту тему. Скажу больше: даже среди евреев весьма многие имеют смутные об этом представления (говорю на основании многолетнего вникновения в этот вопрос – в личном общении или через чтение различных работ). Поверхностный взгляд как будто бы прямо говорит об Израиле как о любимчике Бога. Вы, к сожалению, пока совсем не ориентируетесь в библейских текстах, - поэтому я не нагружаю Вас прямыми ссылками, и Вам придётся принимать мои слова, доверяя мне (можете и не доверять). Однако, хотя бы на что-то конкретное указать следует, например, у Исайи: «…не бойся,..возлюбленный Израиль, которого Я избрал» (интересно, что в оригинале стоит слово «Йешурун»; это как уменьшительно-ласкательное обращение). Но ещё с времени самого Моше рабейну (Моисея) было нелицеприятное предупреждение этому Йешуруну, что вовсе не за какие-то заслуги или особые нравственные дела совершилось это избранничество. Более того, во Второзаконии, которое Вы всё таки прочитали, великий вождь и законодатель прямо говорит, что Израиль часто поступал даже хуже идолопоклонников, соседствующих окрест. Слова позднейших пророков полны гневных обличений «возлюбленного» Богом народа по причине его частых отступлений от нравственных норм, когда брат продавал брата, обижали вдов и сирот, нарушалась межа, извращалась судебная справедливость. И такой народ, мало чем отличающийся от других по образу жизни, - избранный и возлюбленный? Его мудрецы писали, что и Храм был разрушен не по причине преимущества в военной силе римских войск Тита Веспасиана, а по причине «беспричинной ненависти» израильтян друг ко другу (тавтология здесь сознательная). Да и нынешнее гражданское противостояние из-за судебных реформ является камнем преткновения для многих во внешнем мире, прежде всего – в христианском. Так в чём избранничество, которое предполагает, по нашему разумению, и преимущества? Но какие преимущества? Если хорошо знать историю Израиля, то увидим, к своему удивлению, что таковых-то и нет. Назовёшь ли преимуществом многовековое рассеяние евреев по всему лицу земли? Или их преследование в силу определений «святых» Отцов Церкви, когда евреям предоставлялось право лишь на существование: уничтожать их не нужно, но должно держать их в жалком прозябании во свидетельство всему миру, как Адонай их наказал за распятие нашего Спасителя. Пишу это, как бы ёрничая, будучи христианином, но на самом деле в том тяжкий грех Церкви, что теорию отвержения довели до закономерного финала – Холокоста.

   Так в чём же, повторяю, это роковое избранничество, чему многие евреи совсем не рады и хотели бы ассимилироваться в других народах, чтобы уж ни собственно евреев не было и не было бы – заодно – этого гнуснейшего антисемитизма, явления по природе своей иррационального. И вот здесь я уж никак не могу не процитировать опять того же Йешайа (Исаию): «Я – Господь, и нет Спасителя кроме Меня. Я предрёк и спас, и возвестил; и иного нет у вас, и вы – свидетели Мои, говорит Господь, что Я – Бог» (43:11-12). При всем моим претензиям к Синодальному переводу считаю, что данное место переведено лучше, чем Иерусалимский перевод; акценты обозначены лучше. И для меня эти два стиха (пасуким) являются ключевыми в понимании этого болезненного вопроса.

         Постараюсь доходчиво пояснить в той мере, в какой мне открыто во многих годах нелёгких раздумий.

        Мир сотворён Богом, - и уже ныне большинство учёных в области естествознания всё больше переходят в своих выводах на язык метафизический. Кто-то прямо исповедует Творца, кто-то обтекаемо называют Его Высшим разумом, - но суть сводится к тому, что уже нельзя отрицать высочайшую разумность в тех закономерностях, которыми полны микро- и макрокосм. Об этом гораздо лучше и интереснее сказали бы физики, математики, биологи и представители иных отраслей в науке. 

     Но что Бог для нашего мира? (имею в виду человечество). Может быть правы деисты, признающие Творца всего видимого и невидимого, который, однако, самоустранился от нашего бытия? Создал да создал, и варитесь в своём соку. Но Библия уникальна тем, что её авторам открыта была прямая заинтересованность Творца к Своему творению, то бишь к нам. Об этом можно говорить много и с большой пользой, но я не хочу отвлекать Ваше внимание,- и так уж опасаюсь за свой затянувшийся ответ. Развезло старого человека, уж извините.

   Бог имеет суверенное право держать руку на пульсе истории человечества, - нравится нам это или нет. Создав человека с его правом выбора, Он вовсе не оставил его, что называется «на самотёк» (Николай Бердяев здесь сказал бы «вброшен в здесь»). Да, Он не вмешивается каждый раз, когда мы совершаем какую-нибудь подлость по отношению к другим, нам подобным, или когда злая несправедливость обращена на нас извне. Но закон «что посеял человек, то и пожнёт» никто не отменял, и его последствия не всегда сказываются прямо сейчас, - от того-то люди и считают зачастую, что всё как-нибудь сойдёт втихую.

   Но если всё же смотреть шире, глобально, то при внимательном вглядывании всё же можно видеть, что Господь вмешивается в нашу историю, когда зло человеческое совсем уж зашкаливает. Он премудростью Своей действует посредством земных средств, и хорошо, если мы умеем это видеть и сделать из этого выводы.

          И всё же – Израиль. Творец определил этот народ, чтобы он своей долгой и многострадальной судьбой был СВИДЕТЕЛЕМ того, что мир не сам по себе, а над ним есть Всевышний.            

         «Свидетель»-это из юридической лексики; лицо, подтверждающее уже самим своим существованием действительность того, что рассматривается в суде. 

        Вы наверняка, хотя бы отчасти, знаете историю Израиля, а я просто пунктиром прослежу его вехи его судьбы. 

        Маленький по численности народ, на маленькой, по географическим меркам, территории рассеян был так, что две тысячи лет его считали в «нетях»; ну не было такого народа, а были какие-то жалкие осколки от разбившегося сосуда. 

      Однако сбылось видение Йезкиэля (Иезекииля) о мёртвых костях, рассыпанных в поле, когда они вдруг стали обретать плоть и кровь, возродившись к жизни. И сбылись другие библейские пророчества, записанные веками ранее нашей эры о возвращении Израиля на Свою ОбетовАнную землю, с особенным акцентом, что и «север» отдаст евреев (это ли не коммунистический СССР с его государственным антисемитизмом?). 

        В истории человечества нет более примера, чтобы весьма малочисленный народ без войны вернул себе через тысячелетия землю своих пращуров с той же столицей, как говорится – в одночасье. «Йерушалаим шель заhав!..».

         Снова Исайя: «Возникала ли страна в один день? Рождался ли народ в один раз, как Сион?..» (66:8).

          Да, это произошло 14 мая 1948 года (не могу удержаться от сентенции, что своим рождением как государства Израиль опередил меня всего на два месяца; это так, к делу не относящаеся шутка, но мне всё же приятно). 

         Возродился язык, ибо на иврите уже никто не разговаривал, - а нынче он является разговорным языком, как в гражданском обществе, так и в синагогах.

         А войны современного Израиля? Удерживаю себя от желания говорить о них, ибо об этом написано достаточно профессионально, - но они все отмечены превозмогающим по численности противником (чего стоит только война 1948 года, когда на новорождённое государство обрушили свои силы одиннадцать государств). 

       И снова было подтверждено, что есть Бог, суверенным Своим правом вносящим коррективы в ход истории.    Амен !

Це єдина можливість досягнути миру в Ізраїлі.

Переселение жителей Газы на Синай приобретает всё бОльшее обсуждение.

            На самом деле это единственная возможность достичь мира.

Это объединяет рационал-правых "это наша земля" и рационал- умеренных левых  "отгородимся от них стеной".

    Поэтому это может получить гораздо бОльшую поддержку в израильском обществе чем любое другое решение.

         Технически: нужно до основания снести город Газа (чтобы не было выходов из тоннелей),  и занять армией среднюю (незастроенную) часть сектора, не пропуская никого на север. Пусть всё население концентрируется на юге сектора. Потом так или иначе заставить Египет открыть для них проход. Или увеличить размеры сектора за счет египетской территории.

                                      === апдейт =====

         Почему переселение в Синай предпочтительнее чем оставить в Газе, даже пытаясь контролировать.

        1. Есть две главные проблемы, более серьезные чем сам террор из Газы: (а) мир с Саудией и с исламом, (2) проблема с мировыми левыми 

       2. Мир с Саудией и с исламом возможен только если мы сейчас ответим со зверской жесткостью. И это не потери хамасом людей или вооруженных сил, но единственно потеря территории. Иначе никакая Саудия и никто другой не захочеи мириться с нами. Нужно восстановление баланса устр@шения, а не только физическая защита. Это должен быть такой уд@ар, который очевиден каждому. Только тогда они не захотят повторить.

         3. Проблема с мировыми левыми это "оккупация". После переселения в Синай никакого "Оккупированного населения" нет, никакие лозунги "Свобода Газе" невозможны. Переселение это важнейший элемент снятия палестинской проблемы с повестки дня. И не будет проблемы передачи Газы Палестинской автономии. Палестинские анклавы есть в Ливане, Сирии, Иордании. При всем различии централизации в этих странах - эти анклавы не главное что нам угрожает.

      4. Террор из Синая может быть решен техническими средствами. А проблема Газы пока в ней есть население техническими средствами решена быть не может.

Пинхас Полонский

t.me/P_Polonsky

ВІЙСЬКОВА ІМПЕРІЯ ЯК Пастка (На прикладі аналізу кампанії 1812 року)

  

Те, що Наполеон оголосив свою державу спадковою монархією, нікого не могло обдурити: Франція продовжувала залишатися ліберальною імперією (а до 1807 року взагалі була республікою, очолюваною імператором), зберегла всі завоювання революції і несла в Європу нові принципи, закони . Все це було неприйнятним для старих феодальних монархій.

Євген Брейдо.  

ВІЙСЬКОВА ІМПЕРІЯ ЯК Пастка.  

(На прикладі аналізу кампанії 1812 року)

Ця концепція склалася результаті досліджень, роздумів і осмислення європейської історії кінця XVIII – початку ХІХ століть, особливо історії наполеонівського часу.

Відразу скажу, що імперія як спосіб державного устрою не здається мені ні поганим, ні добрим. Як, втім, і майже будь-який тип державного устрою, крім окремих тоталітарних та людиноненависницьких режимів, якими особливо прославилося XX століття. У новий час опозицією імперії є держава. Останні часто грішать націоналізмом і це виявляється, мабуть, більшою проблемою, ніж імперська. До того ж, слово імперія як держава [1] вживається як мінімум у двох різних значеннях. Перше значення — це держава, яка існує в режимі постійної експансії, військової та дипломатичної. Слід одразу зазначити, що майже всі сучасні держави утворилися внаслідок військових захоплень та нерівних дипломатичних спілок, але з часом їх устрій міг змінюватися. Друге значення — це держава, де співіснують різні етнічні, культурні та/або релігійні групи. Зазвичай, якщо до держави застосовується перше значення, то застосовується і друге, хоча протилежне не обов'язково. Багато сучасних держав є імперіями у другому значенні, хоча вони можуть самі себе так не визначати. Але якщо говорити про перше значення, то важливо чітко розуміти, що державний устрій має відповідати духу часу, а в нашому світі, в якому якщо не рівень насильства, то роль насильства неухильно знижується, час експансіоністських імперій давно минув.  Далі чітай тут:  https://7i.7iskusstv.com/y2023/nomer10/brejdo/. 

Наш запит до Зермака : Кулінич раптово помре, чи будівля суду згорить?

 

Дербаль Петро

      

KONSTANTYN ZACARNYJ.

Варто на 3 дні випасти з інформаційного простору, як трапляється щось справді цікаве.

Звинувачень у зраді Кулініч у суді давши покази, якістосуються президента Зеленського, його дружини, голови Офісу президента Андрія Єрмака, помічника президента Сергія Шефіра, прем'єр-міністра Шмигаля, посла в США Оксани Маркарової, екс-голови СБУ Баканова та інших.

Йдеться про здачу України рашці.

Чомусь ЗМІ кажуть, що Зє почав співпрацювати з орками після того, як став президентом.

Насправді він співпрацював ще з 2005р., коли почав через 95-й квартал проштовхувати антиукраїнську, антидержавну пропаганду.

Зокрема на противагу помаранчевим "Веселим яйцям" було створено мультсеріал "Серпом з яйців" на замовлення тодішнього керівника проекту "Не Так" Медведчука спеціально до парламентських виборів 2006 року.

Що Зє є чисто кремлівською "шісткою" бачили всі притомні люди.

Але їх обізвали "порохоботами", тому здеградовані українчики, які хотіли миру з нашими споконвічними врагами та "Сватів" біля телевізорів, їх не слухали і вибрали Зе собі за керманіча.

Мене цікавити чисто з практичної точки зору, як Зє буде викручуватися з цієї пікантної ситуйовини: просто Кулінич раптово помре чи будівля суду згорити?

🤡Бійці ЦАХАЛ записали відеозвернення до українських захисників. @berezoview

 

❗️ПОДТВЕРЖДЕНО! ПИОНТКОВСКИЙ: Байден принял все близко к сердцу, путин в...

Злочини лівих євреїв проти правих євреїв

 Історія - пошук істини (невивчені уроки)

                  
Alik Gomelsky ·  25 лютого 2016 р. 

 

Злочини лівих євреїв проти правих євреїв

∙ Британська влада вирішила негласно допомагати “Хагані” – як противагу арабам, але отримала обіцянку Бен-Гуріона і Леві Ешколя застосовувати “Хагану” лише в крайніх випадках і повідомити про це англійців.  На сором Сохнута, його лідери зобов'язалися також відстежувати підпільників ЄЦЕЛя та передавати інформацію про них, включаючи явочні квартири та прізвіська.  Бен-Гуріон пояснював своє рішення відкрито: "У Єрець-Ісраель має бути лише одна влада та одна політична орієнтація".

∙ Після вбивства генерал-губернатора Близького Сходу, Мойна, керівництво Сохнута (Бен-Гуріон, Бен-Цві, Голда Меїр, Ісраель Галілі) було в панічному жаху, очікуючи, що влада підмандатної Палестини поквитається з ними, не зуміли покінчити з " , як їх називали соціал-сіоністи  “Хагані” було надано наказ приступити до арешту членів ЄЦЕЛЮ та ЛЕХІ та видавати їх англійцям.  Операція отримала кодову назву "Сезон" і справила гнітюче враження на весь сіоністський рух.  Проти фактів не відкинеш: у “Сезон” люди “Хагані”, насамперед ПАЛЬМАХу, бачили англійцям 2,000(!) своїх ідейних ворогів та за допомогою самосуду “прибрали” 15-18 “особливо небезпечних терористів”.  Серед активних учасників варто відзначити Арієля Шарона.  Керівництво Всесвітньої сіоністської організації категорично засудило Бен-Гуріона та його групу, але верхівка Сохнута продовжувала війну проти “бунтарів”.

∙ Ісраель Галілі та Іцхак Бен-Цві думали, що ще до повної евакуації британців треба прибрати Бегіна та інших “екстремістів”, не приймати їх до армії та роззброїти.  У документах Сохнута, "Хагані", і ПАЛЬМАХа - ЄЦЕЛЬ та ЛЄХІ були визначені словом "вороги".

∙ У грудні 1990 року архіви британського міністерства у справах колоній були частично відкриті.  З'ясувалося, що керівництво соціал-сіоністів вступило в змову з англійцями про видворення Жаботинського з Палестини, оскільки він однаково небезпечний для тих та інших.

• - не можу обійти увагою і трагедію "Альталені" (судно везло до Ізраїлю, що б'ється, найдефіцитніше зброя).  Але ще до трагедії на рейді Тель-Авіва була перша трагедія у Кфар-Віткін (корабль зайшов туди напередодні своєї загибелі у Тель-Авіві): "...Галілі та міністри від партії МАПАМ переконали Бен Гуріона, що ЄЦЕЛЬ концентрує сили для організації" путча" і захоплення влади. Переконати Бен Гуріона було не дуже важко, бо він і так чекав приводу, щоб розправитися зі своїм старим політичним та організаційним противником, а ідея стріляти в євреїв (якщо вони члени ЄЦЕЛЮ) вже сиділа в його голові. Кфар Віткін перекинули ударний загін під командуванням Моше Даяна. Ецелю пред'явили точно розрахований ультиматум: протягом 10 хвилин здати корабель. ) і відкрили кулеметний вогонь по “Альталені”  . Олександроні" (35-й батальйон).  Зброя, завантажена з "Альталені" була конфіскована..." (джерело - книга Урі Мільштейна "Рабін. Народження міфу")

ЕЦЕЛЬ - у Парижі Жаботинський заснував ревізіоністський рух і став головним врагом Х. Вейцмана, Бен-Гуріона, Бен-Цві та інших лідерів Гістадрута та Сохнута.  У Жаботинського зберігся палестинський паспорт, у травні 1928-го він повернувся до Єрусалиму і таємно від англійців та "робітників" партій створив ядро ​​військової організації ЄЦЕЛь - "Іргун цваї леумі" (Національна військова організація).

Організація ЛЄХІ була створена Яїром Штерном та Іцхаком Шаміром, що відкололися від ЄЦЕЛю, щоб скористатися дефіцитом кадрів у влади Палестини та вирвати Єрець-Ісраель з-під влади окупантів.

БЕЙТАРа (Брит Йосеф Трумпельдор – молодіжне крило ревізіоністів – створено у Ризі 1923-го).

«Брит а-хаял» – міжнародний союз єврейських солдатів та офіцерів різних армій, був створений у Польщі у 1933 році за ініціативою Жаботинського (польське відділення завжди було найчисленнішим).  Саме членами «Брит а-хаял» були підпільники ZZW «Жидівський звіонзек військові» («Єврейська військова організація») – основна бойова складова повстання у Варшавському гетто навесні 1943-го.

Всі реакції:

7Ви  та  ще 6

💥ПИОНТКОВСКИЙ: ПЕРВЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫ решения Байдена! Израиль...

Запад вступіл в унізітельние перегорори с главой террорістов Хамаса Ісмаїлом Ханія

 Ми живемо у дивовижному світі, коли голова терористичної організації ХАМАС, яка ґвалтує, вбиває та захоплює у заручники жінок та дітей, є мільярдером, який живе на широку ногу в Катарі. Не в печері в горах Афганістану, ховаючись від помсти, аж ніяк. Мільярдер, з яким ведуть переговори в красивих залах за вечерею з білими скатертинами.    

 Ісмаїл Ханія лідер Хамас в секторі Газа 

Якщо ця війна не закінчиться трибуналом над усіма лідерами цієї організації, а також над усіма лицемірами, які роками фінансували весь цей жах, то світ не має жодного шансу.

У той час як понад двісті заручників перебувають у руках цих мразей, а понад 1300 уже поховані, замість того, щоб заарештувати по всьому світу цю кліку хамасівців і з пристрастю домогтися від них всієї необхідної інформації та рішень, а потім пустити їм кулю в чоло, ми спостерігаємо як світ продовжує торгуватися з ними через долю євреїв. І все це під улюлюкання біснуватих натовпів, що святкують «перемогу», в мусульманських країнах і не тільки.

Крім трибуналу, ця війна має закінчитися новою операцією Моссаду «Гнів божий», як після Олімпіади-72. А також створенням організації «Мисливців на хамасівців» за тим самим принципом, як було створено організацію Симона Візенталя. У протилежному випадку, навіть якщо коріння ХАМАСу в Газі буде спалене праведним вогнем вщент, ця перемога не буде повноцінною.