План лекцій "Природа козацького Духу Свободи і Єдності в боротьбі з ворогом"

            

   Олександр Маліков,

 консультант з питань 

буття Духу Божого в Україні

План – конспект курсу лекцій

 « Природа вільного козацького  Духу  Свободи і Єдності в боротьбі з ворогом»     

                    Перша лекція.  ДУХ БОЖИЙ

- Відкіля Дух приходить і куди він дівається…. 

- в чому його суть і духовна природа, 

 -Чому в окопах на фронті усі вірять в Бога, нема  безбожників і атеістів .

  -Чому  усі армії світу уповають на поміч Бога:- «З нами Бог!»- карбують на своїх символах і відзнаках;

- Чому бойові загони сильних духом непереможні скрізь і завжди їх змогли і не зможуть  перемогти найсильніші армії світу?    

  Приклади такої  сили Духу:

- 300 спартанців ;

- або  маленької армії (30 тис.) Олександра Великого, яка десантувалася на Азійське побережжя і перемогла 10-кратно більшу армію персів і завоювала саму велику імперію в світі ;

-або армія  грека Гарибальді;

- або Талібан в сучасному Афгані… 

         Я вже не буду казати про всесвітньо відому супер- переможну ЦАХАЛЬ армію оборони  Ізраїлю, яка вже 75 років безперервно веде переможні битви з мільйонними  ордами арабських мусульманських і радянських  терористичних держав і джихадистів…

Друга лекція .   БОГ  (Єдиний для всього людства ЕЛЬ (Елогім)   ГОСПОДЬ = ОТЕЦЬ НЕБЕСНИЙ, АЛЛАХ АКБАР  )   

 Все залежить від того, хто формує наш світогляд (картину світу, або Оламу -світу людей ).

 Два вчення : Історично перше

                      – Теософія - 3 тис. років! 

                   – Філософія - 300 років. 

ЕЛЬ-Бог, (ЕЛОГІМ- наш Бог) – духовний Творець природи сучасної людини, вже не родової і племінної, або етнічної організації  суспільства і держави,  ІДЕАЛЬНО ПРАВЕДНОЇ =ТЕОЛОГІЧНОЇ! (без Бога і КНИГИ  ЗАКОНУ ( Біблії ) неможливо розумно і справедливо правильно керувати державою).

Третя лекція.   ЛЮДИНА -цар природи…

      Людина – органічна частина матеріального світу  і «Цар природи», яку Творець, окрім природних інстинктів наділив ще і нематеріальним  СВІДОМОСТЬЮ, яка дозволяє моделювати природні явища в абстрактних поняттях і математичних формулах -ІДЕЯХ в голові….!.

     А також Творець наділив  людину  своїм Духом – духовністю (це якість, яка зовсім  відсутня в тваринному світі) , і вона стала носієм частини Божої Душі – Совісті (Сумління ), яка дозволяє кожній людини відрізняти Добре від Злого  і вільно обирати свою поведінку між цими двома протилежностями.

частина.     Духовна людина в соціально різному етнічному і політичному середовищі керується розпізнавальною системою «Свій - Чужий». Кожен визначає із Своєю Національною Ідеєю, яка є явищем не матеріальним а енергетично – духовним  = ідеологічним .     Українська ідея природно виростає з української історії, в якій виділяється виразна національна риса – воля до свободи.         

           Коли наша "еліта" плямкає губами під час виконання Національного гімну, вона мимоволі повторює квінтесенцію української національної ідеї".      Народы, основавшие государства, которые порабощали и властвовали над другими народами, имели имперскую, цивилизаторскую идею. 

     

       А народы, которые попадали в рабство, в зависимость, в "младшие братья" и т.п., вырабатывали в своем общественном сознании противоположную национальную идею – национального освобождения – идею Исхода из Египта к вольной жизни "запануєм і ми, браття, на своїй сторонці".  

    

         Евреи, - первый в истории народ, который основал и вот уже три с половиной тысячи лет непрерывно празднует освобождение от рабства как самый главный и самый святой праздник – Пейсах. Причем только у евреев свято соблюдается ритуал – внушение детям сути этого праздника. А суть состоит в том, что евреи должны помнить, и это напоминание делается ежегодно, и обязательно, каждому – с младенчества и до самой смерти: "Помни, что мы были рабами в Египте...     Тяжко трудились и бедно жили. Надсмотрщики фараона били нас. Бог вывел нас из плена. Тяжек был путь, питались горькой травой и манной небесной. Роптали, но веру не потеряли. Помните об этом во все века и передавайте детям".

Эта ТРАДИЦИЯ  живет в народе 3500лет. Она утверждает, что высшей ценности и цели, чем свобода, у народа, который побывал в рабстве, нет и быть не может.

          Психология людей вещь чрезвычайно консервативная. И меняется очень медленно. Моисей знал это и потому водил 40 лет – два поколения. Чтобы умер последний человек, который родился в рабстве, а значит помнил, что он раб. 

      В землю обетованную могли войти только полностью освободившиеся от духовного рабства люди. 

            И кроме того, раб и свободный отличаются психически. Свободный человек смело берет на себя ответственность за семью, за род, за народ,  за свои слова и обещания. И готов платить собственной жизнью за неисполнение своих обязанностей, обещаний. 

       Раб, априори, не способен нести ответственность, с него нельзя спросить за его поступки. Если бы было не так, он не был бы рабом.
          

https://narodna.pravda.com.ua/nation/49d625c963b6f/. 

 А коли незалежність було здобуто, то перед народом стала слідуюча ціль (вона і є національная ідея) – це розбудова Держави. Знову ж таки – на своїй землі, силами синів власного народу и для цього народу.

Та от, на відміну від тих, кого ми називаємо пятою колоною, сини нашого народу як і в ОУН-УПА 20 ст., так і бойскаутах 21ст., готові на самопожертву в разі потребі захисту інтересів України.
       Говорят, что в войнах, битвах побеждает сильнейший. Это и так и не так. Смотря что называть победой. И в какой перспективе. Ближайшей или отдаленной.

     Мы хотим выделить роль морального фактора. В стратегической перспективе побеждает (даже если погибает сейчас в неравной борьбе, как 300 спартанцев) всегда тот, на чьей стороне справедливость, вера в  себя, в свой народ, в свою правду на своей земле.

Эта вера, дух  удесятеряет и силы и дает победы. Почему Солдаты древней Спарты (а все граждане ее были её солдатами) за 800 лет существования славного государства не проиграли ни одного сражения, ни один спартанец не был пленен и превращен в раба. А формула проста. Спартанца можно было убить, но нельзя – победить и пленить.

Идем дальше: если человек или народ готов к тому, чтобы отдать свою свободу в обмен на жизнь раба, то он уже до сражения  эту войну проиграл МОРАЛЬНО. И наоборот: Захватчик, агрессор считает: сколько жизней своих солдат и материальных ресурсов придется положить, чтобы покорить вышедших из повиновения рабов. И какой эффект это даст в будущем, если население этой территории будет постоянно восставать.
      С другой стороны, следует четко понимать, что моральные ценности воспринимаются только своими.
         В нашем, широком, случае "свои" – это граждане  Западной (іудейско - христианской)   цивилизации, представленные в Украине конфессиями: УПЦ , греко-католиками, католиками, протестантами, иудеями, мусульманами. 

     Им противостоят "чужие" украинскому народу - это граждане, которые  духовно преданные агрессивной великодержавной идее имперской  Москвы как  Третьего Рима, или Русской православной (НЕ УКРАИНСКОЙ) церкви  – Московского патриархата.

Поэтому имеем дело с цивилизациооным разломом. А беда наша в том, что вожди наши, и в этом отношении, исповедуют двойную  -византийскую, мораль. И бояться, и потому не могут, как в свое время делали Константин Великий или Святой Владимир, (оба – равноапостольные) – объявить в Украине единую поместную церковь (государственной) религией. Например, на базе первых четырех конфессий. Со всеми вытекающими последствиями. 

Но те потому и стали великими, что не знали рабского страха.

Чем быстрее произойдет окончательная самоидентификация     большинства русскоговорящего населения с ценностями своей земли и своего народа, а не соседа, тем больше мы получим истинных патриотов. 

       И поскольку у лжи много путей, а у правды всего один, то им (русскоговорящим украинцам) предстоит  в течение жизни нынешнего поколения перейти на общение родным – украинским  языком.

           Свобода и единство народа – два необходимых условия пути к цивилизации от варварства, рабства и невежества.

      Истина не раскрывается рабам и сердцам, отчужденным друг от друга.
     И надо ясно понимать, что духовное не идет в отрыве от материального. И своя земля означает не только географическое понятие, но – милое сердцу каждого, – частное – собственное, владение Наделом, Уделом, Угодьем, Участком этой Кормилицы!

      Что, на наш взгляд, станет решающим в этом деле? 

      Кто найдет в себе силу воли и действительно раздаст землю своим гражданам?

 Крестьянам, и – не только.  

       Нет большего фактора патриотизма, чем частная собственность на землю.     

       Отдайте людям землю и Вы получите весь народ, готовый перегрызть глотку любому, кто посягнет на самое святое – его Землю! 

       А тот народный герой, который сумеет это сделать, – войдет в историю как её Великий Отец-основатель!      

      

      Це було опубліковано нами на сторінках «УП» тринадцять років тому . А сьогодні  - у 2022 році, ми можемо  додати до істинного і святого слова тільки одне :  НАШ НАРОД ПІДНЯВСЯ З КОЛІН НА МАЙДАНІ, СТВОРИВ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ГІДНИХ І ВІЛЬНИХ ДУХОМ ГРОМАДЯН. 

    А В ЧАС ЗАГАРБНИЦІКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ НАВАЛИ ОРДИНСЬКИХ ЧУЖИНЦІВ, МИ ВСІ ЯК ОДИН ВСТАЛИ ДО ЗСУ І ДО ЗБРОЇ В ЗАГОНИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ САМОБОРОНИ. 

     Тепер  перемогти народ, який  взяв в руки зброю – 

неможливо! Ні теоретично, ані практично.

      А після перемоги над зовнішнім ворогом УКРАЇНСЬКИЙ  ВІЛЬНИЙ І ПОГОЛОВНО ОЗБРОЄНИЙ НАРОД ТРИУМФАЛЬНО ЛЮСТРУЄ політичну, економічну  і духовну  ВЛАДУ І ОБЕРЕ ІЗ «СВОГО»  ІСТИНОМОРАЛЬНОГО    ІУДЕО – ХРИСТИЯНСЬКО -ІСЛАМСЬКОГО  СЕРЕДОВИЩА  СВОЮ ДЕМОКРАТИЧНУ ПАТРІОТИЧНУ ВЛАДУ УСІХ РІВНІВ . 

 Амен ! СЛАВА БОГУ ! Брух аШем! Алах Акбар!

 Заключна лекція. Повна декомунізація суспільної науки і педагогики.  

Уся совкова  наукова та навчальна література по суспільствознавству базується на брехливій  марковій філософії -матеріалістичній діалектиці. Тому не можна виховувати молодь на базі аморальної безбожної ідеології. Не буває  світлих аспектів в темній і брудній псевдонауковій філософії.

     Сатаніст ленін з усім набором псевдонаукової матеріалістичної діалектики. Інакшими словами, це не лише війна темряви проти світла – це війна мертвячини проти життя, неіснуючого проти життєдайного. Це війна моргу проти едему. І тому вона не має жодних шансів якраз на базовому ціннісному рівні. 

     Війна ленінської раші – тотально поразкова якраз на рівні концептів.

 Ворог базується на діалектичному Законі єдності протилежностей. Канібал щиро вірить, що навіть попри західний вибір Україна все одно належить до однієї й тієї ж рускої суті. Сторони, які взаємовиключають одна одну, не можуть існувати одна без одної – в цьому вся суть руского імперіалізму. Це його база. І це – фатальний самообман. Бо насправді в Україні розгорнувся протилежний принцип – принцип заперечення, принцип антитези, принцип одностайного спротиву проти рускої суті. Це неможливо відмотати взагалі ніяк. Тому йде мова не лише про поразку путіна, але про крах цілого концепту імперіалізму. 

           Ворог діє по формі. Для нього форма домінує над змістом, і це – програш вже на старті. Ворог наївно вірить, що, за канонами діалектики, «кількісні зміни поступово переростають в якісні». Інакшими словами: треба брати міста, навіть якщо ці взяття неякісні. Це – тупєйший тупняк, позаяк Україна діє за цілком протилежною логікою: лише зміст продукує форму і ніяк не навпаки. Тобто: ви можете взяти хоч 10 Херсонів, але ця форма має 0 шансів перерости в якість. Формальні взяття міст – це максимум свій аквафреш встромити на дах мерії. Кількість у якість не переростає, бо діє закон відштовхування інородного тіла. 

        Те саме з діпфейками, кібер-фальшивками про капітуляцію тощо: ворог усю свою диверсійну роботу базує на примітивному видаванні бажаного за дійсне, тобто недолугою формою підмінює анти-зміст. І це не працює від слова «взагалі». Свіжий приклад – дебілоїди, які хотіли номінально проголошувати якісь-там «республіки» Зх.України. Їй-богу, більш убогих занять годі придумати, бо по змісту при 120% ненависті в населення навіть теоретично не можливі формальні самопроголошення! Але по формі, канєшно, рускі можуть усьо. Убожество! Форма без змісту – це суперпорожнеча, якою і є росія.

 …. Вся ця ленінська бурда спирається на вульгарний монізм, згідно з яким матерія первинна, а дух – вторинний. Це і є рускій крах. Бо їхні літаючі консерви не спроможні зламати дух, як би пафосно це не звучало.

       Наша метафізика – це «ДУХ, що тіло рве до бою». У нашій міфологізованій матриці ДУХ – не лише первинний, але й наскрізний. Уся руска інтервенція нейтралізовується передусім ДУХОМ. Їм, матеріалістичним пітекантропам із заточеними списами, цього не понять, тому вони вже програли. Це поразка на всіх базових, фундаментальних, світоглядних рівнях. Це поразка на рівні світотлумачень. Між нами вже навіть не прірва (бо всяка прірва є розламом суміжної горизонталі) – ми вже два різні світи. Два окремі світи.   Тільки повна декомунізація навчально- виховного процесу дасть необхідний українському суспільству ефект виховання патріотичної вільномислячої і високоморальної відповідально діючої і   стійкої духом молоді !

в чем смысл украинской национальной идеи для русскоязычного гражданина Украины

 

http://narodna.pravda.com.ua/nation/49d625c963b6f/

"Свой – Чужой"

amalik | 3.04.2009 18:05

или в чем смысл украинской национальной идеи для русскоязычного гражданина Украины

Опубликованное сегодня в УП интервью президента В.Ющенко побудило меня поднять материалы (мысли и компиляции), собранные 2-3 года назад и предложить их вниманию публики, читающей и думающей на двух языках.

«І на оновленій землі

Врага не буде, супостата.
………
З цією вірою – переможемо!»

"Головне завдання сьогодні – об'єднати всі сили, здатні боронити державність України. Об'єднання всіх сил є не просто важливим завданням, а історичним шансом для нашого суспільства.

Історія дає нам шанс, і ми мусимо ним скористатися. Саме ця ідея може і повинна об'єднати усіх нас, сущих в Україні, незалежно від того, якою мовою ми розмовляємо і до якого храму ходимо."

Приблизно так написано в програмах усіх наших парламентских партій

"Українська ідея природно виростає з української історії, в якій виділяється виразна національна риса – воля до свободи.     

«Ідея Нації» — символ «ꑭ»(«ꏢ»), що активно використовується українськими організаціями. Найширше його використовують члени Соціал-Національної Асамблеї та полку «Азов».

       Коли наша "еліта" плямкає губами під час виконання Національного гімну, вона мимоволі повторює квінтесенцію української національної ідеї".

Погоджуючись з Палієм, подивимося на цю "квінтесенцію" очима тих титанів духу, яки її для нас сформували і донесли.    

     Чому ми це робимо?

 -Тому що вважаємо, що величезна частина російськомовних громадян України, які є її природніми патріотами, але не є етнічними українцями, мають велике бажання розібратися у власній самоїдентифікації. Бо не хочуть бути громадянами другого сорту на рідній землі. І не мають ніякого бажання підтримувати п'яту колону бувшої російскої імперії.

«Мы считаем лицемерием одних и безрграмотностью других поиски и рассуждения по поводу национальной идеи. Особенно умиляют сетования: – вот если бы кто-то – президент или ученые сформулировали нам ее, то мы бы зажили прекрасно. А так живем, убогие, без цели и без традиций как перекатиполе в степи под ветром.»

Брехня все це. Лучшие из лучших сынов украинского народа и в поэтической и политической формах и сформулировали и отшли-фовали и даже разжевали нам её. Нам осталось только проглотить. И со времен египетских фараонов и пророка Моисея ничего принципиально нового не произошло в этой сфере.

      Народы, основавшие государства, которые порабощали и властвовали над другими народами, имели имперскую, цивилизаторскую идею. 

     

       А народы, которые попадали в рабство, в зависимость, в "младшие братья" и т.п., вырабатывали в своем общественном 

сознании противоположную национальную идею – национального освобождения – идею Исхода из Египта к вольной жизни "запануєм і ми, браття, на своїй сторонці".

    Но для неэтнических украинцев постоянно стоит вопрос: так хто запанує, чи то – тільки українці, чи і ми з вами – євреї, татари, русские – громадяни нашої України в поколіннях?

 Чи нам потрібно, як в Ізраілі, здати єкзамен на знання державної мови, та довести що, - по матері ти – єврей? Чи потрібен якийсь майновий ценз для неетнічних українців?

Думаю, что препоной в том, чтобы уравнять, не в формальных пра-вах, а в духовном единении нации, нужно не на признак крови смотреть, а – глубже – на состояние духа народного. До тех пор пока в массе народа будет преобладать психология рабов и хозяев так и будет: инородец, иноверец – это чужой = враг.

Или: бей богатых, грабь награбленное. Украсть у богатого - считается , чуть ли не геройским поступком. Потому что украл у чужого. Свои- это такая же голытьба, люмпены как и ты.
Когда умрет последний человек, который не соблюдает нравственный закон совершенно добровольно и естественно, только тогда новая генерация свободных людей сможет в полной мере осуществить национальную идею своего народа.

В частности, - стать народом вольным, И выйдя из "Египетского плена", наконец войти в землю обетованную.

Причем, у каждого народа самый большой праздник – это день Не-зависимости, Свободы. Самые почитаемые герои – сыны Отечества отдавшие жизнь за его Свободу и Независимость.

Евреи, - первый в истории народ, который основал и вот уже три с половиной тысячи лет непрерывно празднует освобождение от рабства как самый главный и самый святой праздник – Пейсах. Причем только у евреев свято соблюдается ритуал – внушение де-тям сути этого праздника. А суть состоит в том, что евреи должны помнить, и это напоминание делается ежегодно, и обязательно, каждому – с младенчества и до самой смерти: "Помни, что мы были рабами в Египте...     Тяжко трудились и бедно жили. Надсмотрщики фараона били нас. Бог вывел нас из плена. Тяжек был путь, питались горькой травой и манной небесной. Роптали, но веру не потеряли. Помните об этом во все века и передавайте детям".

Эта ТРАДИЦИЯ  живет в народе 3500лет. Она утверждает, что высшей ценности и цели, чем свобода, у народа, который побывал в рабстве, нет и быть не может.

          Психология людей вещь чрезвычайно консервативная. И меняется очень медленно. Моисей знал это и потому водил 40 лет – два поколения. Чтобы умер последний человек, который родился в рабстве, а значит помнил, что он раб. В землю обетованную могли войти только полностью освободившиеся от духовного рабства люди. И кроме того, раб и свободный отличаются психически. Свободный человек смело берет на себя ответственность за семью, за род, за народ,  за свои слова и обещания. И готов платить собственной жизнью за неисполнение своих обязанностей, обещаний. 

Раб, априори, не способен нести ответственность, с него нельзя спросить за его поступки. Если бы было не так, он не был бы рабом.
           <sup>Тепер повернемось до сучасної української політичної реальності.
Ми на початку привели посилання на слова Гімну України. Але вже с цього святого для кожного громадянина Символу Віри починається демонстрація нашого візантійства - подвійної моралі, а по суті - рабства перед імперською Москвою.

Доля вірша М. Чубинського нелегка. Сам автор потрапив на заслання до Сибіру. За друкування цього вірша царська влада притягла видавця О.Коваленка до судової відповідальності.
Прочитайте вірш, порівняйте з текстом гімну, який дозволила собі прийняти ВР, де править проросійська більшісь.

Слова наче б то й ті (але не всі!), а от ДУХ (національна ідея) ледь животіє в перероблених, на догоду північному сусіду, строчках.

« Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.</sup>

^{Душу, тіло ми положим
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!}

^{Наливайко, Залізнякъ
И Тарас і Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смертъ
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своего юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалямъ поганимъ?!}

^{Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!}

^{Душу, тіло и д.}

^{Наші бряття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!}

^{Душу, тіло и д.}

^{В більш розширеному та розтлумаченому вигляді національна ідея викарбована великим Каменярем в поемі "МОЙСЕЙ".
А невмирущі слова ЗАПОВІТА великого Кобзаря не потребують ніяких тулмачень.}

         Призывы и пророчества наших великих предков имеют глубокий сакральный смысл для народа.

И воспринимаются от сердца к сердцу, без всяких пояснений как истина в последней инстанции.

По нашим наблюдениям, именно, восприятие или невосприятие Гимна, Шевченка, Франка, служат лакмусовой бумажкой – кто есть кто в Україні.

И не нужно делать вид, что мы ищем эту идею. Она давно выстрадана и определяет потенциал народа, и государства на будущие времена.

Свести ее к ЕВРО-2012, или – стать ''европейской страной'' – это 

изначально  - очень мелко.

   Но мысль о том, что на сегодняшний день все определяет морально – нравственное возрождение Украины, мы считаем верной. Без возрождения верховенства Моральных принципов (10 заповедей Божих) в обществе не будет ни верховенства права, ни суверенитета державы, … ничего!
     То есть, сокрушаясь, что у нас не получается строительство эффективного национального государства, мы приходим к пониманию того, что для этого нужно, чтобы народом овладела национальная идея. 

      Но без господства в народе морали ничего этого невозможно. Т.е., сначала нужно восстановить традиции предков, а на них уже возможно строить все остальное: перестать быть рабами, стать свободными людьми и свободным народом, вольно живущем на своей земле и под защитой своего государства, а не – соседнего царя.

        Чтобы восстанавливать традиции, нужно единство народа- нации.

      Внешним объединяющим фактором всегда была внешняя угроза для своих от чужих – властей, пришельцев, оккупантов и т. п.

         Внутренним объединяющим фактором всегда была угроза утраты материальных благ для выживания и расширенного воспрозводства народонаселения. (Проще говоря – угроза голода, холода, эпидемий и т.п.)

       В примере с древними евреями второй фактор не характерен. В плену они были сыты и обеспечены для размножения своего народа. Но у них не было свободы. Они были рабами, пусть и хорошо обеспеченными, и в стабильном экономически и мирном государстве. Но - ЧУЖОМ.
    Что же произошло с национальной идеей объединения народа для выхода из рабства и обретения свободы?

Ф. Фукуяма правильно писал, что распад империи СССР уничтожил главный фактор объединения людей. Это был отрицательный фактор, который основан на противопоставлении: "мы – они". Исчез образ внешнего врага. Больше нет, против кого объединяться.

А поскольку гражданское общество с его институтами было разрушено за 70 лет, а в результате Голодомора – стерто из национальной памяти центральных и восточных областей Украины, то не осталось ни внешнего ни внутреннего объединяющего фактора для самоорганизации людей ради общего блага, и общего дела.

И осталось нам три прибежища для добровольной самоорганиза-ции, основанной на доверии друг к другу: семья, этнос, церковь и мафия (преступное сообщество). Здесь есть хоть какая-то гаран-тия, что тебя окружают "свои". А все, что за пределами этих есте-ственных объединений граждан – враждебная среда.

Теперь вернемся к ИДЕНТИФИКАЦИИ – этой духовной и физиче-ской связи с:

- предками, их могилами, с родственниками и "близкими", все это – свои, в отличие от чужих, похожих, но не своих;

- землей на которой живеш, которая принадлежит твоим предкам, полита их потом и кровью;

- природой и климатом, флорой и фауной, которая вызывает глубокое чувство ностальгии, когда ты находишься в чужих землях;

- культурой, языком, традициями обычаями (правом), которые заложили предки.

У многих из русскоязычных горожан Украины не все из этих факторов совпадают с этничными коренными украинцами.

А человек, оторвавшийся от своей традиции перестает видеть ее присутствие в чем бы то ни было.

Поэтому то, что сейчас происходит, напоминает бунт рабов.

В нашем народе есть значительная часть патриотов, которые когда видят посягательства на честь и достоинство своей земли или на ее суверенитет, готовы встать на защиту ее интересов не требуя ника-ких наград. По другому они не могут.

Яркой иллюстрацией этого есть позиция молодежи, которая пошла в УПА, сознательно – на смерть. И в чем бы их не обвиняли – что их поддерживали и Дефинзива и Сигуранца и Абвер и Папа римский и даже Дьявол. Но правда всегда будет на стороне этих юношей, потому что они воевали на своей земле, где поголовно все  их поддерживали и помогали чем могли. 

Спрашивается: - Кому они изменили? Кого предали? 

-Может СССР, который их оккупировал в 1939г.? 

-Или Польшу, которая их оккупировала до 1939г.? 

-Или Австро- Венгрию, которая их оккупировала до 1918г.?

Представляется, что именно эта молодежь была носителем национальной идеи в самом её концентрированном виде.

А коли незалежність було здобуто, то перед народом стала слідую-ча ціль (вона і є національная ідея) – це розбудова Держави. Знову ж таки – на своїй землі, силами синів власного народу и для цього народу.

Та от, на відміну від тих, кого ми називаємо пятою колоною, сини нашого народу як і в ОУН-УПА 20 ст., так і в "Порі", чи бойскаутах 21ст., готові на самопожертву в разі потребі захисту інтересів Укра-їни.

Говорят, что в войнах, битвах побеждает сильнейший. Это и так и не так. Смотря что называть победой. И в какой перспективе. Бли-жайшей или отдаленной.

Мы хотим выделить роль морального фактора. В стратегической перспективе побеждает (даже если погибает сейчас в неравной борьбе, как 300 спартанцев) всегда тот, на чьей стороне справедли-вость, вера в  себя, в свой народ, в свою правду на своей земле.

Эта вера, дух  удесятеряет и силы и дает победы. Почему Солдаты древней Спарты (а все граждане ее были её солдатами) за 800 лет существования славного государства не проиграли ни одного сражения, ни один спартанец не был пленен и превращен в раба. А формула проста. Спартанца можно было убить, но нельзя – победить и пленить.

Идем дальше: если человек или народ готов к тому, чтобы отдать свою свободу в обмен на жизнь раба, то он уже до сражения  эту войну проиграл МОРАЛЬНО. И наоборот: Захватчик, агрессор считает: сколько жизней своих солдат и материальных ресурсов придется положить, чтобы покорить вышедших из повиновения рабов. И какой эффект это даст в будущем, если население этой территории будет постоянно восставать.

С другой стороны, следует четко понимать, что моральные ценности воспринимаются только своими.

В нашем, широком, случае "свои" – это граждане  Западной (еврейско - христианской)  цивилизации, представленные в Украине конфессиями: УПЦ  Киевского Патриархата, униатами, греко-католиками, католиками, протестантами, иудеями, мусульманами. 

Им противостоят "чужие" украинскому народу - это граждане, которые  духовно преданные агрессивной великодержавной идее имперской  Москвы как  Третьего Рима, или Русской православной (НЕ УКРАИНСКОЙ) церкви  – Московского патриархата.

Все результаты социологических исследований и выборов за последние 20 лет убеждают нас в этой истине:

http://pravda.com.ua/articles/2010/03/8/4835789/

Поэтому имеем дело с цивилизациооным разломом. А беда наша в том, что вожди наши, и в этом отношении, исповедуют двойную  -византийскую, мораль. И бояться, и потому не могут, как в свое время делали Константин Великий или Святой Владимир, (оба – равноапостольные) – объявить в Украине единую поместную церковь (государственной) религией. Например, на базе первых четырех конфессий. Со всеми вытекающими последствиями. Но те потому и стали великими, что не знали рабского страха.

Чем быстрее произойдет окончательная самоидентификация     большинства русскоговорящего населения с ценностями своей земли и своего народа, а не соседа, тем больше мы получим истинных патриотов. И поскольку у лжи много путей, а у правды всего один, то им (русскоговорящим украинцам) предстоит  в течение жизни нынешнего поколения перейти на общение родным – украинским  языком.
Свобода и единство народа – два необходимых условия пути к цивилизации от варварства, рабства и невежества.

      И, ещё, – для обретения ясного видения и ощущения духовного мира как реальной действительности - необходима свобода и единство народа. Истина не раскрывается рабам и сердцАм, отчужденным друг от друга.
     И надо ясно понимать, что духовное не идет в отрыве от материального. И своя земля означает не только географическое понятие, но – милое сердцу каждого, – частное – собственное, владение Наделом, Уделом, Угодьем, Участком этой Кормилицы!

      Что, на наш взгляд, станет решающим в этом деле? 

      Кто найдет в себе силу воли и действительно раздаст землю своим гражданам?

 Крестьянам, и – не только.  

       Нет большего фактора патротизма, чем частная собсвенность на землю.     

       Отдайте людям землю и Вы получите весь народ, готовый перегрызть глотку любому, кто посягнет на самое святое – его Землю! 

       А тот народный герой, который сумеет это сделать, – войдет в историю как её Великий Отец-основатель!      

(кінець цитати)

      

      Це було опубліковано нами на сторінках УП тринадцять років тому . А сьогодні  - у 2022 році, ми можемо  додати до істинного і святого слова тільки одне :  НАШ НАРОД ПІДНЯВСЯ З КОЛІН НА МАЙДАНІ, СТВОРИВ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ГІДНИХ І ВІЛЬНИХ ДУХОМ ГРОМАДЯН. 

    А В ЧАС ЗАГАРБНИЦІКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ НАВАЛИ ОРДИНСЬКИХ ЧУЖИНЦІВ, МИ ВСІ ЯК ОДИН ВСТАЛИ ДО ЗСУ І ДО ЗБРОЇ В ЗАГОНИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ САМОБОРОНИ. 

     Тепер  перемогти народ, який  взяв в руки зброю – 

неможливо! Ні теоретично, ані практично.

      А після перемоги над зовнішнім ворогом УКРАЇНСЬКИЙ  ВІЛЬНИЙ І ПОГОЛОВНО ОЗБРОЄНИЙ НАРОД ТРИУМФАЛЬНО ЛЮСТРУЄ політичну, економічну  і духовну  ВЛАДУ І ОБЕРЕ ІЗ «СВОГО»  ІСТИНОМОРАЛЬНОГО    ІУДЕО – ХРИСТИЯНСЬКО -ІСЛАМСЬКОГО  СЕРЕДОВИЩА  СВОЮ ДЕМОКРАТИЧНУ ПАТРІОТИЧНУ ВЛАДУ УСІХ РІВНІВ . 

 Амен ! СЛАВА БОГУ ! Брух аШем! Алах Акбар!

Ярослав Грицак: Україна стане новим центральноєвропейським тигром

        Російсько-український конфлікт певною мірою схожий на конфлікт між арабами і євреями. Обидва народи вважають, що Палестина і Єрусалим є ключовими для їхньої ідентичності. Так само Україна і Київ, які є ключовими і для українців, і для росіян.

        Тому це неминуче набирає характеру екзистенційного протистояння. Це не є питання і/і, це питання або/або.

Якщо Україна рухається у бік Заходу, це екзистенційна загроза для Росії.
        Зараз ця брутальна війна з геноцидом у 21-му столітті. Чому так? Чому саме Україні доводиться сплачувати таку велику ціну?
– Найближча паралель, яка приходить до голови – це Палестина. В принципі, невелика територія не може бути прирівняна до України. Але локальний конфлікт, який там відбувається, має світове значення.
           Те, що робиться в Україні зараз, в ширшому розумінні ставить під питання майбутнє світу.
    Умовно кажучи, якщо можна так сказати, Україна – це є Палестина 21-го століття. Нібито локальний конфлікт, але має вирішальний вплив на світову політику.

https://www.pravda.com.ua/articles/2022/05/1/7343225/

ГЕОПОЛІТИКА ПОВЕРТАЄТЬСЯ !

Ось Вам новітня редакція Фултоновської промови ЧЕРЧИЛЯ ! Покладіть її на свій робочій стіл на весь час втілення в життя Нової Глобальної Політики ВІльного Іудео -Християнського Світу Заходу. АМЕН! Слава Богу!

Пані та панове, геополітика повертається,  

  - міністр закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс

          На думку деяких, це була епоха авторитаризму.
Три роки тому Володимир Путін заявив, що західний лібералізм мертвий.
            Минулого року президент РФ стверджував, що Захід занепадає.
            У квітні 2022 року все виглядає зовсім інакше.
Останні місяці продемонстрували глибоку стійкість людського духу та вільних суспільств
           Зіткнувшись із жахливим варварством і військовими злочинами, які, як ми сподівалися, залишилися в історії, вільний світ об’єднався за Україну в її хоробрий боротьбі за свободу та самовизначення.
Ті, хто думає, що вони можуть перемогти за допомогою пригнічення, примусу чи вторгнення, виявляються помилялися завдяки цій новій позиції щодо глобальної безпеки, яка не лише прагне стримувати, але й гарантує, що агресори зазнають невдачі.
Ми не можемо бути самовдоволеними – доля України висить на волосині.
Але давайте будемо ясними – якщо Путіну це вдасться, Європу чекатимуть невимовні подальші нещастя та жахливі наслідки по всьому світу.
Ми б ніколи більше не почувалися в безпеці.
Тому ми повинні бути готові до довгої дистанції. Ми маємо подвоїти нашу підтримку України. І ми також повинні дотримуватись єдності, проявленої під час кризи. Ми повинні перезавантажити, перебудувати та переробити наш підхід.
Моє бачення – це світ, де вільні нації наполегливі й перебувають у піднесенні.
Де свобода і демократія зміцнюються через мережу економічних та безпекових партнерств.
Де агресорів стримують і змушують йти кращим шляхом.
Це довгострокова нагорода: нова ера миру, безпека процвітання.
Давайте будемо чесними. Архітектура, яка була покликана гарантувати мир і процвітання, підвела Україну.
Структури економіки та безпеки, які були створені після Другої світової та холодної війни, поки що вийшли з форми, вони дозволяли, а не стримували агресію.
Росія здатна заблокувати будь-які ефективні дії в Раді Безпеки ООН. Путін розглядає своє вето як зелене світло варварству.
Він відмовився від Основоположного акту НАТО-Росія та Договору про звичайні збройні сили в Європі. Він порушив численні заходи щодо контролю над озброєннями.
G20 не може функціонувати як ефективний економічний орган, поки Росія залишається за столом.
Радянський Союз регулярно використовував своє право вето ООН, але, незважаючи на багато зла, яке вони заподіяли, навіть вони поводилися з певною мірою раціональністю на світовій арені.
Вони змогли дотримуватися угод, коли побачили ризики для стратегічної стабільності, як це було з Договором про протиракетну оборону.
Вони деескалували, коли їх закликали, як і під час кубинської ракетної кризи 60 років тому.
І вони стежили за своєю світовою репутацією.
Жоден з цих факторів не стосується Путіна.
Ми маємо справу з безнадійним оператором-ізгоєм, який не цікавиться міжнародними нормами.
Це в той час, коли світова економіка ніколи не була так відкрита для Росії.
Під час холодної війни західні союзники сприяли процвітанню один одного, і ми обмежували потоки торгівлі, інвестицій і технологій до СРСР.
У 1990-х ці обмеження були зняті, але це не призвело до очікуваного зростання економічної відкритості та демократії.
Ми сприймали прогрес як належне замість того, щоб застосовувати необхідні морквини та палиці.
І такі лідери, як Путін, відмовилися від можливості змінитися, бо боялися втратити контроль. Натомість вони взяли гроші з нафти та газу і використали їх для консолідації влади та отримання важелів впливу за кордоном.
Wandel durch handel – припущення, що економічна інтеграція стимулює політичні зміни – не спрацювало.
Зараз нам потрібен новий підхід, який поєднує жорстку безпеку та економічну безпеку, який створює міцніші глобальні альянси, де вільні нації є більш наполегливими та впевненими в собі, який визнає, що геополітика повернулася.
Британія завжди протистояла хуліганам.
Ми завжди ризикували.
Тож ми готові бути сміливими, використовуючи нашу силу у сфері безпеки та дипломатії, нашу економічну вагу, нашу волю та спритність, щоб стати лідером.
Ми вже активізуємось в Україні.
Війна в Україні – це наша війна – це війна кожного, тому що перемога України – це стратегічний імператив для всіх нас.
Важка зброя, танки, літаки – глибоко копаючись у наших запасах, нарощуючи виробництво. Нам потрібно все це зробити.
Через наші санкції Росія вже зіткнулася з першим дефолтом зовнішнього боргу за століття. Треба йти далі.
Путіну не повинно бути звідки фінансувати цю жахливу війну. Це означає раз і назавжди припинити імпорт нафти та газу.
Водночас ми повинні надати підтримку українському народу. Це означає допомогу біженцям, це означає доставку їжі, ліків та інших необхідних речей, а це означає утримання економіки на плаву.
Це також означає притягнення режиму Путіна до відповідальності за жахливі злочини, які були скоєні.
І коли зброя нарешті замовкла в Україні, це означає, що Київ має ресурси, необхідні для підтримки безпеки, стримування подальших атак і відновлення.
Тому ми працюємо над нашою спільною з Польщею комісією, щоб забезпечити оснащення України зброєю стандарту НАТО.
І саме тому ми сповнені рішучості працювати зі США, ЄС та іншими союзниками над новим планом Маршалла для країни.
Україна заслуговує не що інше, як знакові міжнародні зусилля, спрямовані на відновлення своїх міст, відродження їх промисловості та забезпечення їхньої свободи на довгострокову перспективу.
Ми подвоїмося.
Ми будемо йти далі й швидше, щоб витіснити Росію з усієї України.
І це має стати каталізатором ширших змін.
Ми також повинні застосувати цю жорстку позицію до загроз, які виникають за межами України.
Наш новий підхід базується на трьох сферах: військова сила, економічна безпека та більш глибокі глобальні альянси.
По-перше, нам потрібно посилити нашу колективну оборону.
За словами президента Зеленського: «Свободу треба озброїти краще, ніж тиранію».
Напередодні саміту НАТО в Мадриді ми повинні підняти свій погляд.
Ми вже давно стверджуємо, що НАТО має бути гнучким, оперативним та інтегрованим.
Східний фланг має бути зміцнений, і ми повинні підтримувати такі важливі держави, як Польща. Тому ми збільшуємо присутність наших військ і поглиблюємо наше оборонне співробітництво.
Ми також повинні вивчити уроки України.
Велика Британія надсилала зброю та навчала українські війська задовго до початку війни.
Але світ повинен був зробити більше, щоб стримати вторгнення. Ми ніколи більше не повторимо тієї ж помилки.
Деякі стверджують, що ми не повинні надавати важку зброю, боячись спровокувати щось гірше.
Але на мою думку, бездіяльність була б найбільшою провокацією. Це час для сміливості, а не для обережності.
І ми повинні забезпечити, щоб поряд з Україною, Західні Балкани та такі країни, як Молдова та Грузія, мали стійкість і можливості для збереження свого суверенітету та свободи.
           Політика відкритих дверей НАТО є священною.

Якщо Фінляндія та Швеція вирішить приєднатися у відповідь на російську агресію, ми повинні інтегрувати їх якнайшвидше.
І ми відкидаємо помилковий вибір між сильнішою традиційною обороною та сучасними можливостями. Нам потрібно захищатися від атак у космосі та кіберпросторі, а також на землі, в повітрі та на морі.
Ми також відкидаємо помилковий вибір між євроатлантичною безпекою та індо-тихоокеанською безпекою. У сучасному світі нам потрібні і те, і інше.
             

           Нам потрібен глобальний НАТО.

При цьому я не маю на увазі розширення членства на людей з інших регіонів.
Я маю на увазі, що НАТО має мати глобальний світогляд, бути готовим протистояти глобальним загрозам.
Нам потрібно запобігти загрозам в Індо-Тихоокеанському регіоні, співпрацюючи з нашими союзниками, такими як Японія та Австралія, щоб забезпечити захист Тихого океану.
І ми повинні гарантувати, що такі демократії, як Тайвань, зможуть захистити себе.
На все це будуть потрібні ресурси.
Ми коригуємо покоління недостатніх інвестицій.
Тому прем’єр-міністр оголосив про найбільші інвестиції в наші Збройні Сили з часів холодної війни. Ми визнали Росію найбільш гострою загрозою в нашому комплексному огляді, дотримуючись такої ж пильності, як і східні союзники НАТО.
Інші зараз також активізуються. Але нам усім потрібно йти далі.
Витрачати 2% на захист має бути підлога, а не стеля.
Жорстка військова сила, підкріплена розвідкою та дипломатією, нічим не замінна.
По-друге, ми повинні визнати зростаючу роль, яку відіграє економіка в безпеці.
У Великобританії ми зараз використовуємо всі наші економічні важелі – торгівлю, санкції, інвестиційну політику та політику розвитку – набагато більш наполегливо.
Ми усвідомлюємо, що зростання за рахунок дешевого газу та грошей, витягнутих з клептократії, є зростанням, заснованим на піску. Це не те саме, що реальне, стійке зростання завдяки вищій продуктивності та більшим інноваціям.
Вільна торгівля і вільні ринки є найпотужнішим двигуном людського прогресу. Ми завжди будемо відстоювати економічну свободу.
Але вільна торгівля має бути справедливою – а це означає грати за правилами.
Занадто довго багато хто був наївним щодо геополітичної сили економіки. Агресори ставляться до нього як до інструменту зовнішньої політики – використовуючи патронат, інвестиції та борг як засіб контролю та примусу.
Вони безжальні у своєму підході. Наша відповідь не буде відображати їх шкідливу тактику, але ми будемо відповідати їм у своїй рішучості.
Настав час порозумітися.
Доступ до глобальної економіки має залежати від гри за правилами.
Більше безкоштовних пропусків бути не може.
Ми це показуємо на російсько-українському конфлікті – російський пропуск скасовано.
Ми б’ємо по них усіма елементами економічної політики.
Ми підняли тарифи на російські товари. Ми відірвали їх від умов СОТ. Ми заборонили їхні кораблі в наших портах, ми заборонили їхні літаки в наших аеропортах.
Ми ввели санкції до більшої кількості осіб та організацій, ніж будь-яка інша країна, завдавши шкоди російським банкам, олігархам, оборонним компаніям, резервам Центрального банку та постачанням нафти та газу.
Ми припиняємо фінансування військових зусиль Путіна.
Ми також розриваємо інвестиційні зв’язки з Росією – забороняємо всі нові зовнішні інвестиції та припиняємо дію інвесторської візи.
У той же час ми скасовуємо всі імпортні тарифи для України, підтримуємо українську економіку гарантіями по кредитах, фіскальною підтримкою та інвестиціями.
Ми показуємо, що економічний доступ більше не є даністю. Це треба заробити.
Країни повинні грати за правилами.
І це включає Китай.
Пекін не засудив російську агресію чи її військові злочини. У першому кварталі цього року російський експорт до Китаю зріс майже на третину.
Вони намагалися примусити Литву. Вони коментують, хто повинен, а хто не повинен бути членом НАТО. І вони швидко будують збройні сили, спроможні спрямувати владу глибоко в області європейського стратегічного інтересу.
Але Китай не є непроникним.
Говорячи про зростання Китаю як неминуче, ми робимо замість Китаю його роботу.
Насправді, їх зростання не є неминучим. Вони не будуть продовжувати рости, якщо не гратимуть за правилами.
Китаю потрібна торгівля з G7. Ми представляємо половину світової економіки. І у нас є вибір.
Ми показали з Росією, який вибір ми готові зробити, коли порушуються міжнародні правила.
І ми показали, що готові поставити пріоритет безпеки та поваги до суверенітету над короткостроковою економічною вигодою. Не в останню чергу тому, що ми знаємо, що бездіяльність вища.
Справа в тому, що більшість країн світу поважає суверенітет. Лише деякі париї та чужаки цього не роблять.
Тому ми тісніше співпрацюємо з союзниками та друзями – старими і новими.
І той самий наполегливий підхід, який може стримувати наших суперників, може стати потужним рушієм процвітання та безпеки.
Ось чому ми будуємо нові торгові зв’язки, включаючи роботу над угодами про вільну торгівлю з такими країнами, як Індія та Індонезія, і приєднання до CPTPP.
Ми ділимося нашим досвідом у галузі науки та технологій, підписуючи нові партнерські відносини по всьому світу. І ми надаємо кращу пропозицію щодо розвитку, з інвестиціями для країн з низьким рівнем доходу, без яких-небудь шкідливих умов.
Будучи жорсткими та єдиними, працюючи разом і розширюючи торгівлю, ми можемо позбавити агресорів їхнього важеля впливу та зменшити стратегічну залежність.
Ми можемо допомогти один одному подолати бурю зростання цін на продукти харчування та енергоносії. Минулого тижня у Світовому банку ми залучили 170 мільярдів доларів, щоб допомогти країнам з низьким рівнем доходу подолати ці проблеми.
І ми просуваємося вперед в інших можливих сферах стратегічної залежності.
Будь то мінерали чи рідкоземельні метали, ми об’єднуємо зусилля, щоб запобігти майбутнім проблемам до того, як вони з’являться.
Так ми зміцнимо нашу спільну економічну безпеку.
Це підводить до останнього моменту, який полягає в тому, що наше процвітання та безпека повинні будуватися на мережі міцних партнерських відносин.
Це те, що я описала як Мережа свободи.
Основний принцип полягає в тому, що незважаючи на виклики, ми не повинні повертатися всередину і йти за автаркією.
Ми повинні простягнути руку і прийняти нові партнерства, те, що голландці та інші називають «відкритою автономією».
У світі, де зловмисні актори намагаються підірвати багатосторонні інститути, ми знаємо, що двосторонні та багатосторонні групи відіграватимуть більшу роль.
Такі партнерства, як НАТО, G7 та Співдружність, є життєво важливими.
Ми повинні продовжувати зміцнювати наш альянс з НАТО за допомогою зв’язків по всьому світу, як-от Об’єднаний експедиційний корпус під керівництвом Великобританії, 5 Eyes та партнерство AUKUS із США та Австралією.
І ми хочемо продовжувати розвивати наші зв’язки з такими країнами, як Японія, Індія та Індонезія.
Ми також повинні спиратися на міцне ядро, яке маємо в G7.
Під час головування Великобританії минулого року я була рада запросити за стіл переговорів таких друзів, як Австралія, Корея, Індія, Південна Африка та АСЕАН.
G7 має діяти як економічний НАТО, колективно захищаючи наше процвітання.
Якщо економіка партнера стає мішенню агресивного режиму, ми повинні діяти, щоб підтримати його. Всі за одного і один за всіх.
І до 141 країни з усіх континентів, які проголосували за засудження дій Росії в ООН.
Я чую твій голос.
Я поділяю ваше обурення протизаконною війною Росії.
Я поділяю вашу фундаментальну віру в суверенітет, у чесну гру та верховенство права.
Тож давайте працювати разом. Давайте встановимо більш глибокі зв’язки. Будьмо кращими трейдерами, інвесторами та партнерами, ніж агресори.
Велика Британія готова робити речі по-іншому, думати по-іншому та по-іншому працювати з вами, щоб домогтися результатів.
У колективних діях величезна сила.
І дозвольте мені бути чіткою, це також стосується альянсів, до яких Великобританія не входить.
Ми підтримуємо індо-тихоокеанську четвірку.
Ми підтримуємо зовнішній ЄС і тісно співпрацюємо з Україною.
Ми підтримуємо АСЕАН, Африканський Союз і торгову угоду США, Мексики та Канади.
Ми відкидаємо старі ідеї ієрархічних систем, виключних груп і сфер впливу.
Ми хочемо бачити мережу партнерств, що тягнеться по всьому світу, відстоюючи суверенітет і самовизначення та створюючи спільне процвітання.
Великобританія буде активною та рухливою частиною цієї мережі.
Пані та панове,
Геополітика повертається.
Після холодної війни всі ми думали, що мир, стабільність і процвітання будуть невблаганно поширюватися по всьому світу.
Ми думали, що засвоїли уроки історії і що хід прогресу триватиме безперешкодно.
Ми помилялися. Але це не порада для відчаю.
Перед обличчям зростання агресії ми маємо силу діяти, і ми повинні діяти зараз.
Ми повинні бути наполегливими. Агресори дивляться на те, що сталося в Україні. Ми повинні переконатися, що вони отримали правильне повідомлення.
Разом у нас величезна сила. Давайте використаємо це, щоб створити кращий, безпечніший світ та сильнішу глобальну економіку.
Це забере енергію всіх людей у цій кімнаті та за її межами. Буде важко. Але ми повинні діяти і брати на себе відповідальність.
Агресори готові бути сміливішими – ми повинні бути сміливішими.
Так ми забезпечимо відновлення суверенітету України.
Таким чином ми гарантуємо, що агресія і примус не пройдуть.
Саме так ми в усьому світі переможемо цю нову еру миру, безпеки та процвітання.

Почему цари Олама , подобно Нимроду, приказывали жечь живьем (Шоа) потомков Авраама

Вражда к евреям явилась следствием неизбежного конфликта между монотеистическим меньшинством и окружавшим его языческим миром.  

  Вот что говорит мидраш о событиях тех давних дней.…..

       Сила и хитрость царя Нимрода вошли в поговорку. Горе тому, кто осмеливался усомниться в том, что Нимрод был богом, который сам себя сотворил: рядом с его троном всегда стоял палач.    Однажды астрологи Нимрода объявили ему о серьезной опасности, которая угрожает его власти. Звезды предсказывают, что в твоем царстве скоро родится мальчик, который будет отрицать твою божественность и победит тебя!Нимрод повернулся к своим министрам: "Какие охранительные меры вы предлагаете?"Ответ последовал быстро: "Прикажи, чтобы отныне всех новорожденных мальчиков умертвляли!"(Нимрод и Терах были родственниками – правнуками детей Ноаха….)Терах вместо своего сына он отдал им сына одной из своих рабынь….Итак, маленький Аврам вырос в пещере далеко от шумного мира людей. Обладая необыкновенным умом, он признал Творца, когда ему было всего три года. Причем сделал это самостоятельно, придя к этому выводу путем наблюдения и рассуждений.
Поскольку прошло много времени, а предсказания астрологов не сбывались, царь отменил свой жестокий указ, и Аврам вернулся в дом отца.Министр Терах торговал фигурками идолов. Отец торговал идолами — а Аврам делал все, чтобы убедить людей не покупать их.
Женщина принесла миску муки в виде подношения божкам. Аврам взял топор и вдребезги разбил всех идолов, кроме самого большого. Когда Терах вернулся и увидел разгром в своей лавке, он закричал: "Что здесь произошло?"— Зачем мне скрывать от тебя правду? — ответил Аврам. — Пока тебя не было, пришла женщина и принесла им в жертву немного муки. Каждый из божков воскликнул, что он хочет есть первым. Самый большой идол разъярился, схватил топор и разбил всех остальных.— Что за чепуха? — удивился Терах. — Ты не хуже меня знаешь, что они не едят, не двигаются, а тем более не дерутся.— Вот как? — возразил Аврам. — Если все так, как ты говоришь, то почему ты им служишь?      Однажды настала очередь Тераха совершать ритуальное служение перед божками в царском дворце Нимрода. Терах взял Аврама с собой, но Аврам начал сбрасывать всех идолов на пол в одну большую кучу. Онемевший отец стоял неподвижно. Затем Аврам поджег идолов и поспешно бежал из дворца.   Аврам успешно прошел первое испытание. Ему удалось своим умом дойти до признания Создателя и отвергнуть идолопоклонство.Царь приказал своим воинам разыскать Аврама и привести во дворец. Приказ был немедленно исполнен.     Нимрод восседал на троне. Всякий, кто приближался к трону, обязан был пасть ниц перед царем.
Но Аврам, когда его ввели в тронный зал, остался стоять.— Это ты, Аврам, сын Тераха?— Да, я.— Значит, ты тот самый изменник, у которого хватило дерзости сжечь моих божков? Разве ты не знаешь, что я властелин над всеми созданиями? Мне подчиняются солнце, луна и звезды!— Извини, — сказал Аврам, — я об этом уже слышал. Дозволь мне высказать лишь одну просьбу, ибо я искренне хочу поверить тебе.       — Говори.   

      — Каждый день солнце восходит на востоке и заходит на западе. Прикажи, чтобы завтра оно взошло на западе и село на востоке.     Все министры и придворные от удивления раскрыли рты и с ожиданием посмотрели на царя.   Однако Нимрод почему-то молчал.— Или выполни другую мою просьбу, — продолжал Аврам.       

       — Открой мне, о чем я сейчас думаю и что собираюсь сделать.    Во дворце стояла полная тишина. Взгляды всех присутствующих были прикованы к юноше, который осмелился бросить вызов всемогущему царю. Больше всех был ошеломлен Нимрод. Никто и никогда не осмеливался разговаривать с ним подобным образом.     

      — Не притворяйся ничего не понимающим, — сказал Аврам. — Никакой ты не бог! Ты потомок Куша. А если ты отрицаешь это, то как же случилось, что ты не смог спасти от смерти своего собственного отца? Правда заключается в том, что точно так же, как ты не смог спасти от смерти его, ты не спасешь и себя. Ты вовсе не бессмертное существо!      К этому времени Нимрод опомнился.     

  -"Стража, — крикнул он, — немедленно в тюрьму этого бунтовщика!  "Стражники заковали Аврама в цепи и увели.   Аврама бросили в подземелье. Его держали там десять лет. Тем не менее его вера в Ашема не поколебалась.    Через десять лет Аврама вторично привели к Нимроду, который все еще надеялся убедить Аврама поклониться ему и его божкам.—     

  -Давай вместе поклонимся огню, — предложил он Авраму.      

    — Очевидно, что огонь могущественнее любой другой стихии.   

— Если так, — ответил Аврам, — то лучше совершить служение воде, ибо в ее власти погасить огонь.   — Отлично! Давай поклонимся воде.     — Но облака сильнее воды, ибо они ее приносят.     — Так будем поклоняться облакам!    — Но ветер рассеивает облака, так что он должен стоять выше их.     — Согласен. Будем молиться ветру! Падай ниц вместе со мной!          

     — Нет, человек сильнее ветра, ибо он наполнен воздухом, несмотря на отверстия в теле.   Нимрод вышел из себя: "Я вижу, ты издеваешься надо мной, — закричал он. 

     — Мой идол — огонь, и я прикажу, чтоб тебя бросили в огонь. Скоро мы увидим, действительно ли твой Б-г сильнее моего!     Когда распространилась весть о том, что приготовления к казни закончены, на огромной площади города собралась толпа.    

    Женщины и дети толпились на крышах окружающих зданий, чтобы увидеть зрелище.   Амтелей, мать Аврама, вышла вперед. Она хотела поцеловать своего сына, и стражники ее пропустили. 

    — Один лишь разочек преклонись перед Нимродом, — прошептала она Авраму, — и тебя простят, сынок.    

     — Я никогда не сделаю это, мама!   

       И сказал Ашем: "Подобного Мне нет на небесах, а подобного Авраму нет на земле. Я Сам спущусь, чтобы избавить его от огня!" 

      И Ашем Сам повелел пламени не причинять Авраму вреда.  И на глазах у пораженной толпы невредимый Аврам вышел наружу.— Почему ты до сих пор жив? — спросил Нимрод, трясясь от страха.

         — Б-г, Который сотворил небо и землю и над Которым ты издевался, спас меня от смерти!

          Так Аврам проложил дорогу евреям, жившим в разные эпохи, которые отдали свои жизни ради освящения Имени Г-спода.   Сила характера, унаследованная ими от Аврама, потенциально заложена в еврейской душе.Это то качество, которое наш отец Авраам приобрел в Ур Касдим и которое он передал в наследство всем своим потомкам.

        После того, как Аврам побывал в печи, Терах, полностью признавший правоту сына, сказал: "Если мы останемся здесь, жизнь нашей семьи будет в опасности. Надо срочно перебираться в какое-нибудь место, находящееся за пределами владений Нимрода". Аврам согласился, поскольку знал, что нельзя постоянно полагаться на чудеса.   

        Отец и сын взяли своих жен, а также Лота, сына Аврамова брата Арана (погибшего, как мы помним, в печи, куда его бросил Нимрод), и отправились в путь, рассчитывая со временем добраться до Эрец Исраэль (в те времена она называлась Эрец Канаан). Прибыв в Харан (город, расположенный к северу от Эрец-Исраэль), Терах обнаружил, что больше опасность им не угрожает, и решил обосноваться в Харане. К тому времени Авраму исполнилось ровно семьдесят лет.     В отличие от Тераха, Аврам не поселился в Харане, а непрерывно путешествовал по земле, распространяя веру в Ашема. В своих путешествиях он неоднократно бывал и в Эрец Исраэль. Пять лет он продолжал разъезжать по городам и селениям между Эрец Исраэль и Хараном.   И вот, когда Авраму исполнилось семьдесят пять лет, он получил повеление Ашема окончательно оставить дом своего отца, чтобы обосноваться в Эрец Канаан......

Майбутнє війни в Україні

Автор: Юрій Бутусов

 https://censor.net/ua/r3332791