Проблема антисемітизму, його походження чому релігійних євреїв так не люблять?
Коли замислюєшся над причинами загальної ненависті до нашого народу, неминуче приходиш до висновку, що антисемітизм — явище абсолютно ірраціональне, — пам'ятаєте, ми дивувалися, як раптово і невиправдано змінилося ставлення єгиптян до євреїв (див. «Шмот» однойменної книги)?
Якщо в одних країнах нас ненавидять за те, що ми бідні та жалюгідні, то в інших — за те, що ми багатії, буржуї та експлуататори.
Якщо одному краю землі ми викликаємо ненависть своєю міцною вірою, «релігійним фанатизмом», то іншому нас вважають розповсюджувачами небезпечного вільнодумства (приблизно так ставилися до євреїв Росії за царя Миколая).
В одних місцях нас ненавидять за байдужість до долі країни, в якій ми живемо, за політичну пасивність (наприклад, у середньовічній Німеччині), в інших — там, де ми беремо активну участь у суспільному житті (як, наприклад, у середньовічній Іспанії та в Німеччині перед приходом до влади Гітлера), — нас ненавидять.
Логіки в антисемітизмі шукати не доводиться.
Пояснюється ця алогічність надзвичайно просто: антисеміт — знаряддя в руці Всевишнього, бич, яким Господь карає нас за наші гріхи.
Зазначимо цікавий факт: найчастіше Творець наказував нас руками тих народів, світоглядом яких ми захоплювалися.
Відхід євреїв від віри в єдиного Бога і Його Тору пророки порівнюють зі зрадою дружини чоловікові. Ось що чекає тих, хто вступив у розпусний зв'язок з чужими релігіями: «…Я піднімаю проти тебе коханців твоїх… і зверну на тебе ревнощі Мої, і вчинять [коханці] з тобою жорстоко» (Йехезкель, 23:22, 25).
Існує різновид комах (богомол), самки яких вбивають самців відразу після спарювання. Щось подібне відбувалося і з нами: варто було євреям у черговій любовній пригоді запліднити чужу ідеологію, як та запускала у них своє отруйне жало.
Єгиптяни зненавиділи євреїв, як тільки ті почали наслідувати їх і перестали робити обрізання.
Коли євреї в епоху суддів стали поклонятися філістимському богу Даґону, филистимляни напали на країну. Вони утискували Ізраїль і обклали його непосильною данину. І стогнав народ доти, доки вони не видалили чужих богів з-поміж своїх і стали служити Господу (див. Книга Суддів, 10:6—16).
За часів Першого Храму євреї стали поклонятися ідолам Ассирії та Вавилону (див. Млахім - Книга Царів - II, 16:10 та Єхезкель, 23:9-17). І в цьому випадку знаряддям покарання євреїв став предмет їхньої пристрасті: як ми вже знаємо, ассирійці вигнали з Ерец-Ісраель десять колін Ізраїлю, а вавилоняни — два коліна, що залишилися, — Єгуди і Біньяміна.
Захоплення еллінізмом привело наш народ до масового відходу від своєї релігії, і греки практично безперешкодно викорінювали в Ерец-Ісраель іудаїзм, а непокірних знищували.
Те саме сталося і з виникненням християнства: нова релігія, створена євреями-відступниками, спочатку сприяла відторгненню їх самих від народу Ізраїлю, а згодом завдала незліченних лих єврейству, серед якого виникла.
Наприкінці вісімнадцятого — на початку дев'ятнадцятого століть, в епоху розквіту німецької гуманістичної філософії, вдячні за отримання громадянських прав євреї стали схилятися перед «культурною» Німеччиною. Саме в цій країні зародився реформістський рух, який мав намір «осучаснити» іудаїзм. Реформісти будували свої синагоги на зразок німецьких церков, молилися під акомпанемент органу, включили у службу спів жіночого хору… Найпрогресивніші з них перенесли день заповіданого відпочинку з суботи на неділю; вони викинули з молитви слова «…і приведи нас у Сіон, місто Твоє, з піснями, і до Єрусалиму, місце Храму Твого, з вічною радістю», бо взяли на озброєння нову етику, проголошену ідеологами цього руху: «Не можна лукавити, звертаючись до Всевишнього. Ми вдячні Йому за те, що маємо щастя жити у культурній, освіченій Німеччині, а не у темній, відсталій Азії. Невже ми проситимемо про повернення назад?!» Саме в Німеччині розпочався процес масової асиміляції євреїв, саме там добровільне хрещення стало звичайним явищем, і саме звідти поширилося на всю Західну Європу, Польщу та Росію національне лихо дев'ятнадцятого-двадцятого століть: відхід євреїв від Тори. І не випадково страшного удару по єврейському народу завдала саме Німеччина.
Родоначальник «наукового» комунізму Карл Маркс був сином єврейських батьків, котрі хрестилися, коли хлопчику було три роки. Цьому лжемесії вдалося захопити у себе багатьох із тих, про кого його сподвижник Енгельс писав: «Єврей революційний за своєю природою. Він вихований на ідеалах пророків про рівність та братерство всіх людей».
Значний відсоток у компартіях усіх країн світу становили та становлять євреї. Євреї йшли в авангарді російської революції і протягом чверті століття були одними з непримиренних ворогів релігії своїх батьків. Це вони винні в масовій асиміляції радянського єврейства, це їхніми руками Ленін і Сталін знищували нашу давню культуру, це вони переслідували своїх братів, які вивчали Тору та іврит, це вони розправлялися з віруючими євреями, звинувачуючи їх у контрреволюційності та відправляючи до таборів.
Нам добре відома доля цих колишніх членів ЦК, ВЦВК, працівників каральних органів — революціонерів єврейського походження: майже всі вони загинули в тих самих катівнях, куди відправляли братів по крові, що залишилися вірними своєму Богові та своєму народу. Ті з них, хто дивом уцілів, жалкують, як правило, про те, що наробили, а деякі, вийшовши на волю, розкаялися і повернулися до єврейства.
Грізні застереження Господа і тут справдилися в точності: «...яку неправду знайшли в Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене, і пішли за порожнім, і [самі стали] порожніми?.. Зло твоє покарає тебе, і твоє зло викриє тебе, і ти (іудея. — І. ). [буде тобі за] те, що ти залишила Господа, Бога твого, і не побоялася ти Мене…» (Ірмеяhу, 2:5, 19).
Пророки взивали до народу: «Повернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого, бо ти спіткнувся через свій гріх» (Ошеа, 14:2); «Той, хто знає, нехай повернеться…» (Йоель, 2:14), тобто нехай виправить те, що може.
Єдиний шлях порятунку для єврейського народу – повернення до життя Торою. І тоді - «Я буду як роса для Ізраїля, зацвіте [він], як троянда, і пустить коріння, як [кедр] Лівану» (Ошеа, 14:6).
Статті по темі: Антисемітизм
