Американська операція у Венесуелі — палиця на два кінці для путіна — Le Monde.
«Захоплення Ніколаса Мадуро США послаблює союзників України, які вважають себе захисниками демократії та міжнародного права.
Але це також геополітичний удар для Москви, яка втрачає ключового партнера і стикається із загрозою для своїх нафтових доходів.
Ця блискавична операція Сполучених Штатів могла б задовольнити Москву: хіба провідна світова держава не порушувала міжнародне право в корисливих цілях, як це зробила росія в Україні?
Для геополітичних експертів американська операція має всі ознаки неоколоніалізму.
Чи може Європа, союзник Києва, яка практично не засудила американську інтервенцію, ще й повчати путіна демократії?», — йдеться у матеріалі.
Москва поспішила підкреслити суперечності у позиції Заходу як захисника міжнародного права, а МЗС рф формально засудило операцію.
Проте насправді Москва дестабілізована цією американською демонстрацією сили, наголошується у статті.
🔹По-перше, президент Дональд Трамп продемонстрував путіну, чиєю улюбленою зброєю є залякування, рішучість і прагнення до ескалації.
Це матиме вплив на кремлівські еліти.
🔹По-друге, росія виявилася захоплена зненацька. За лічені години Трамп домігся того, чого путіну не вдалося зробити за майже чотири роки: ліквідував ворога.
🔹По-третє, Мадуро був ключовим партнером путіна в Латинській Америці, і його усунення — це, безумовно, удар по російському диктатору, наголошує директор Центру Європи та Євразії в Інституті Хадсона Пітер Раф.
Це демонструє, що його системи ППО, встановлені навколо венесуельської столиці, і його політичні угоди — Москва і Каракас нещодавно підписали десятирічну угоду про стратегічне партнерство — марні проти американської могутності.
🔹По-четверте, США зачіпають одне з найчутливіших для Москви питань: нафтових доходів.
Очікуване падіння цін через збільшення пропозиції з Венесуели може серйозно підірвати російську економіку, яка вже постраждала від війни і міжнародних санкцій.
«Таким чином, арешт Мадуро є геополітичним і нафтовим ударом для путіна. І ще одним ударом, через рік після падіння його союзника, колишнього президента Сирії Башара Асада», — йдеться у матеріалі.
До того ж, Трамп за день до операції у Венесуелі пригрозив у своїй мережі Truth Social втрутитися в ситуацію в Ірані, щоб «врятувати» мирне населення, якщо репресії проти демонстрантів стануть занадто жорстокими.
«Трамп, який з моменту повернення в Білий дім часто виявляв поблажливість і майже захоплення владою путіна, тепер, схоже, роздратований ним.
Зокрема, він не згадав про атаку на Венесуелу під час своєї телефонної розмови з путіним минулого понеділка.
Ймовірно, Трамп не оцінив маніпуляцій з «атакою» українських безпілотників на його резиденцію на Валдаї», — наголошується у матеріалі.
Однак радниця Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) у Лондоні. Франсуа Хейсбург зауважує, що очікувати такої ж операції у рф не варто, адже США ніколи не почнуть її проти ядерної держави.
У кого зараз свято – то це у генерала Залужного. Відомо всій політтехнологічній тусовці Києва, Офіс президента розглядав Буданова як технічного кандидата на виборах президента з метою відібрати у Залужного 3-5%, які в умовах виборів проти всього адмінресурсу офісу Зеленського можуть стати критичними. Тепер цей козир скинутий у відбій.
Більше того. Після нових невдач офісу Зеленського (а невдачі точно будуть) Залужний отримає всю підставу говорити, мовляв, ви мене дорікаєте провалу наступу під Запоріжжям? А ви знаєте хто мені інформацію про супротивника приносив? Та ось цей – який зараз адміністрацією Зеленського керує. Адже вся інформація про супротивника головкому ВСУ надходить із військової розвідки – з ГУРу. А керівника ГУР призначає не головком, його призначає президент. Коло замкнулося.
Чи все це розуміє Зеленський? Думаємо, розуміє. Однак і вибору не має. Ми вже писали, перемир'я з Москвою зараз критично необхідне саме Зеленському. Вести війну колишніми ресурсами більше не вийде, щоб уникнути невдоволення суспільства потрібно домовлятися з Порошенком, тобто створювати те, чого постійно вимагає Порошенко - уряду національної довіри. Читайте – запровадити в уряд кількох представників опозиції у ранзі міністрів. Це означає власне, відкрити опозиції всю чорну бухгалтерію чинного уряду з таємним фінансуванням піар-проектів Офісу президента.
Якщо все це станеться, на політичному майбутньому Зеленського можна буде ставити жирний хрест.
Зелений цього варіанта намагається уникнути всіма силами. Але, щоб уникнути, йому критично треба переламати ситуацію на фронті. Саме тому Буданова призначено головою офісу президента. Його завдання там – стати куратором всього, що пов'язано з війною. Насамперед Буданов зараз почне проводити ревізію рішень головкому Сирського. На Сирського скаржаться вже навіть депутати «Слуги народу», що Зеленський чує, що Сирський – ретроград, що застряг мізками в СРСР. А армія вимагає молодих та креативних керівників.
Аналогічна ситуація у міністерстві оборони. Заміна Умерова на Шмигаля ситуацію критично не виправила. Військові продовжують скаржитися на нестачу техніки, насамперед на нестачу автотранспорту, систем РЕБ та дронів. А все це працює на імідж Петра Порошенка, котрий возить на фронт допомогу на мільйони доларів.
Чому Буданов та Федорів? По-перше, за ними є конкретні успіхи, за Будановим ціла серія гучних спецоперацій ГУР. За Федоровим реформа цифровізації – найбільший успіх президентства Зеленського. По-друге, обидва вони близькі до Зеленського особисто. Федоров очолював проект «ЗЕ-діджитал» під час передвиборної кампанії Зеленського у 2019 р. – до речі, він один із останніх тодішніх його соратників, який досі утримався біля Зеленського. Крім того, і ми писали про це, Федорова називають керівником таємного аналітичного центру, який забезпечує Офіс президента оперативною інформацією. Простіше кажучи, Федоров це той, хто знає про всіх.
Буданов – старий товариш Марії Левченко та її дружина Олександра Гогілашвілі (колишнього заступника міністра МВС, звільненого після скандалу). А секретарка Зеленського Марія Левченко за рівнем впливу на президента перевершує і прем'єр-міністра, і секретаря РНБО. Левченка відсунути не ризикнув навіть Єрмак.
Однак, повторюємо. Зеленський викинув останні козирі. Якщо перестановки у владі не призведуть до перелому на фронті, Буданова не вдасться використати проти Залужного, а колишні заслуги Федорова в очах громадськості будуть поховані назавжди.
Тоді Зеленського буде приречено на коаліцію з Порошенком – у набагато важчих для себе умовах./Печерський пагорб
