"Ой, Богдане, Богданочку! Якби була знала, - У колисці б задушила, ...."

 

Поема «Розрита могила» (1843 р.) — це один із найпророчіших творів Тараса Шевченка. Співає у формі болючого монологу України-матері оплакує пограбоване минуле, зраду національних інтересів та передбачає сучасну боротьбу за існування нації, де метафора «могили» перетворилася на жахливу реальність.      

Переяславська рада (1654 рік)

Подія: На загальній військовій раді, скликаній гетьманом Богданом Хмельницьким, було ухвалено рішення про перехід України під протекторат (зверхність) московського царя Олексія Михайловича. Угоди закріплювали військовий союз у боротьбі проти Речі Посполитої. 


Деталі: Ані у Переяславі, ні одразу після нього не було підписано жодного єдиного листового документа. Більше про історичний контекст цих подій можна дізнатись на порталі ⁠Радіо Свобода.

Рознита могила - це було передмови до "Заповіту" - Програмної речі Українського Пророка до свого невдоволеного москалями народу. Заповіт він написав через два роки , для чого поїхав до Переяслава , де , на місті головного злочину Богдана Хмельницького створив свій найвеличніший, не тільки як художній твір, а як програмний політичний документ та геніальне пророцтво для свого невдоволеного народу !!!

І таким чином, сьогодні ті громадяни Соборної Незалежної держави України, які продовжують підтримувати московську ідею Переяслівської Зради та її виконавця-зрадника Богдана Хмельницького, як героя-патріота України, і які виступають проти знесення його скульптури зі Софіївської площі, вони об'єктивно підтримують путінську загарбницьку війну.    

І владним структурам в Україні, особливо Мінкультури, і  Українському інституту національної пам'яті,   вже час однозначно визначитися про своє відношення до предача незалежної української державності Богдана Хмельницького!?

 
                                                                                

                                                                  РОЗРИТА МОГИЛА.

      Світе тихий, край милий, Моя Україна! 

За що тобі сплюндровано, За що, мамо, гинеш?

      Чи рано ти до схід сонця Богу не молилася?

  Чи ти діточок неспівних

   Звичай не вчила? »

Молилася, турбувалася,

День і ніч не спала, Малих діток доглядала, 

   Звичаю навчала. Виростали мої квіти, Мої добрі діти,

     Панувала і я колись На широкому світі. 

     Панувала… Ой, Богдане, Нерозумний сину! 

    Подивись тепер на матір,  

     На свою Україну,    Що коли співала Про свою долю, 

     Що співаючи ридала, Виглядала волю.

     Ой, Богдане, Богданочку! 

Якби була знала, - У колисці б задушила, 

Під серцем приспала! 

Степи мої запродані   

 Жидові, німоті; 

Сіні мої на чужині, На чужій роботі;

 Дніпро, брат мій, висихає, 

   Мене покидає,

 І могили мої милі Москаль розриває… 

Нехай ріє, розкопує, — Не своє шукає… 

А часом перевертні

      Хай підростають 

Та допоможуть москалеві 

Господарювати, 

Та з матері полатану 

Сорочку знімати.

Допомагайте, недолюдки, 

Матір катувати!» 

Чотири розкопані 

Розріта могила... Чого вони там шукали?

Що там поховали старі батьки? 

Ех, якби то, 

Якби не знайшли ті, що там поховали... 

Не плакали б діти, мати не журилася...
 

      1843. 9. X. Березань.