Yigal Levin :
"Новий цікавий текст ізраїльського підполковника доктора Саги Торгана, керівника групи військових досліджень. Торган розбирає такі важливі, хоч і не піддаються точним розрахункам армійські феномени, як професіоналізм та бойовий дух. Переклад з івриту та вичавка - Ігаль Левін.
- Війна Судного дня довела, що вирішальним у битві завжди є бойовий дух та професіоналізм. Дух веде до перемоги, а професіоналізм визначає її ціну.
- Полководці та військові теоретики минулого добре розуміли важливість такого чинника, як бойовий дух. Як писав Сунь-цзи: "Тільки на краю прірви воїни знаходять безстрашність, а безвихідь породжує стійкість".
- Про бойовий дух як вирішальний чинник писали такі великі військові теоретики як де Сакс, Наполеон і Клаузевіц. Сакс вважав, що саме хитрість і несподіванка у поєднанні з бойовим духом відіграють вирішальну роль на полі бою. Наполеон використовував революційний запал своєї армії і вважав бойовий дух ключем до перемоги. Клаузевіц, у свою історичну чергу, взагалі вивів бойовий дух як один із трьох головних факторів досягнення перемоги на полі бою.
– У перші роки становлення АТІ серед ізраїльських офіцерів виникла серйозна дискусія. Вихідці з британської армії наполягали на професіоналізмі як ключовому факторі підготовки новобранців. Вихідці з єврейського підпілля – вважали таким саме бойовий дух.
- Точку в цих дискусіях поставив Моше Даян, який ставив бойовий дух вище за професіоналізм. Саме при ньому, коли Даян був начальником Генштабу (1953-1958), викристалізувалися три основні принципи АТІ: цілеспрямованість, бойовий дух та ініціативність.
- Якщо подивитися загалом, то в АТІ був досить низький бойовий дух аж до 1953 року, доки її не очолив Даян, було сформовано спеціальний підрозділ "101", і почалися серії операцій відплати (жорсткі рейди на бази арабських бойовиків), неймовірно піднявши цим бойовий дух армії.
- У військових кампаніях Ізраїлю бойовий дух був вирішальним і рятував ізраїльських військових у тих боях, де їм не вистачало професіоналізму.
- Армія Ізраїлю – це велика призовна армія, за фактом – це міліція (ополчення), в якому є лише невелике ядро з професійних офіцерів та старшин. Але навіть це професійне ядро, як правило, не має академічної військової освіти, як це заведено і належить в інших арміях світу. Такий підхід АТІ пов'язаний з масовістю та "міліційним" характером армії.
- Вищесказане найбільше виявилося під час Шестиденної війни та Війни Судного дня, коли всі ключові бої ізраїльтяни витягли "на характері", а не на професіоналізмі.
- Трагедія 7 жовтня також пов'язана з низьким рівнем професіоналізму в армії. Насамперед - військової розвідки, яка не змогла розглянути загрозу, що походить від ХАМАС і розкрити його плани настання вглиб Ізраїлю. Але армія Ізраїлю витягла ці моторошні бої за свої кібуці та міста за рахунок високого бойового духу та героїзму, а не за рахунок професіоналізму.
- Скрізь, де бойовики ХАМАС змогли перемогти у перший день вторгнення, це сталося лише за рахунок несподіванки та чисельної переваги: ізраїльські солдати, будучи у меншості, були задавлені безліччю бойовиків.
- Той бойовий дух (бажання помсти), який був у ізраїльських солдатів перед входом до Гази, нетиповий для більшості армій у світі. Після пережитої швидкоплинної та жорстокої різанини більш ніж 1000 цивільних, цілеспрямованість та бажання увійти до Гази в ізраїльських бійців було позамежним.
– 7 жовтня знову довело, що без високого бойового духу досягнення перемоги на полі бою майже неможливе. Армія чинна тільки на професіоналізмі цілком може і програти. Але якщо з бойовим духом буде й професіоналізм, це дозволить зменшити втрати.
- Принципи встановлені Даяном (цілеспрямованість, бойовий дух та ініціативність) залишаються непорушними. На професіоналізм можна і потрібно робити ставку, але не як на вирішальний фактор, а як на умову зменшення "ціни" перемоги - кількості жертв і втрат."
Yigal Levin
Немає коментарів:
Дописати коментар