Віталій Нахманович, історик
Західна цивілізація створена через осмислення Голокосту
29.01.2020 17:14
Історик Віталій Нахманович – один із найбільш цікавих публічних філософів та знавців, назвемо так, української єврейської теми. Він також є членом групи науковців, які розробляли українську державну концепцію меморіалу Бабин Яр.
Віталій Нахманович – особа багатогранна, саме тому ми вирішили обговорити не лише останні, пов’язані із єврейською темою події, а й наше бентежне та мінливе життя.
НА РАХУНКУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ НАБАГАТО БІЛЬШЕ ЄВРЕЙСЬКИХ ЖЕРТВ, АНІЖ НА РАХУНКУ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
- Віталію Рафаїловичу, перше запитання – про ситуацію зі Світовим форумом пам’яті жертв Голокосту в Ізраїлі. (На момент написання матеріалу стало відомо, що президент відмовився від участі у ньому – ред.). Якою ви бачите ситуацію з тим, що Зеленському й Дуді слова на цьому форумі не дали, а Путіну дали? Немає загрози, що трагедію світового єврейства за допомоги Кремля впишуть в ідеологію «побєдобєсія»?
- Я би хотів запропонувати подивитися ширше на цю подію. Ми все розглядаємо крізь призму наших проблем. Тут ситуація, на мою думку, – складніша й у чомусь гірша, адже Путін повертається, як прийнятний лідер однієї з великих держав, на світову сцену.
Ізраїлю це потрібно, бо вони зібрали на форум світових лідерів, вважаючи, що сама така присутність демонструє міжнародну підтримку Ізраїлю. Україна тут взагалі нікого особливо не цікавила. Добре, якщо буде, але взагалі-то там приїхало понад сорок лідерів. І це – в дуже складній ситуації на Близькому Сході, адже досі йде багатостороння війна в Сирії, зростає агресивність Ірану, ситуація в Іраку вибухова, там може що завгодно статися. При цьому в Ізраїлю непрості відносини з Туреччиною, яка була майже союзником, немає нормальних стосунків з Єгиптом, який також був майже союзником. Це все – наслідки радикальних внутрішньополітичних змін у цих країнах, що відбулися за останні десять років. Тобто, фактично, на сьогодні на Близькому Сході Ізраїль, крім Саудівської Аравії, стратегічного партнера не має. Тому Ізраїлю дуже важливо зараз продемонструвати, що він має потужну світову підтримку.
Коли легітимізація Путіна відбувається через відзначення пам’яті жертв Голокосту, це вже несе ризики світоглядної капітуляції
З боку західних держав ця зустріч, зокрема за участю Путіна, мала продемонструвати також єдність перед лицем загрози так званого міжнародного тероризму, що насправді є загрозою радикального ісламізму. І тому їм Путін цікавий як потенційний союзник або посередник у цих питаннях. Через це вони фактично повертають Путіна до кола визнаних світових лідерів. І в такий спосіб він знову перетворюється з великого міжнародного бандита з атомною бомбою, на якого через це доводиться зважати, на абсолютно прийнятну політичну персону.
Чому такі кроки легітимізації Путіна небезпечні? Не лише тому, що несуть загрозу для України, яку можуть поміняти на стабілізацію в Сирії чи нормалізацію з Іраном, як Олександрійське подвір’я в Єрусалимі на небогу водія ізраїльського прем’єра.
Сьогоднішні західні лідери повертають до свого кола не Путіна, а Сталіна. Й реабілітують не сьогоднішній паскудненький авторитарний режимчик у Росії, а тоталітарний сталінський СРСР
Коли така легітимізація відбувається через відзначення пам’яті жертв Голокосту, це вже несе ризики світоглядної капітуляції. Адже це повертає нас до подій Другої світової війни, мовляв, тоді у нас була єдність перед обличчям нацизму, а зараз ми будемо єдині у боротьбі з тероризмом. Очевидно, ми тут маємо справу з глибшою проблемою – відчайдушною спробою зберегти світ, створений після тієї війни. Світ, в якому було «найбільше» зло – нацизм, і союзники, які разом йому протистояли і яких, попри всі розбіжності, попри Холодну війну, об’єднував спогад про це протистояння. Свого часу саме цей спогад (а не лише страх ядерного апокаліпсису) сприяв укладанню Гельсінської угоди, виникненню на Заході руху за розрядку й таке інше. Звісно, тогочасні радянські керівники цим вдало скористалися, але, зрештою, усі вони також пройшли війну і мали аналогічні сентименти, хоча й забарвлені комуністичною ідеологією та радянською пропагандою.
Мета Путіна – саме ідейна реабілітація та територіальне відновлення сталінського Радянського Союзу
Проте, це означає, що сьогоднішні західні лідери повертають до свого кола не Путіна, а Сталіна. Бо Другу світову війну разом з ними виграв Сталін, а не Путін. І вони реабілітують не сьогоднішній паскудненький авторитарний режимчик у Росії, а тоталітарний сталінський СРСР.
А це означає, що завтра Захід знехтує пам’яттю про всі злочини радянського комунізму заради союзу з Путіним, як свого часу це зробили західні альянси заради союзу зі Сталіним.
Свого часу Гітлер сприяв реабілітації репутації Сталіна. Сьогодні загроза радикального ісламізму сприяє реабілітації репутації Путіна
І Путін, звісно, цим скористається, бо його мета – це саме ідейна реабілітація та територіальне відновлення сталінського Радянського Союзу. Недарма сьогодні новостворена російська конституційна комісія пропонує прямо в Конституції закріпити за РФ статус «держави-переможниці у Другій світовій війні».
Свого часу Гітлер сприяв, так би мовити, реабілітації репутації Сталіна. Сьогодні загроза радикального ісламізму сприяє реабілітації репутації Путіна. І це небезпечно для вільного світу, який знову підважує свої ідейні засади, і для України, що знову може стати розмінною монетою, як після Другої світової війни нею стала вся «визволена» Червоною Армією Східна Європа. І це прямо стосується Голокосту, адже сучасна західна цивілізація, подобається вона комусь чи ні, створена через переосмислення трагедії Голокосту. Саме тому в її основі лежать ідеї толерантності, поваги до прав людини, мультикультуралізму тощо. І урочисто вшановувати пам’ять жертв Голокосту разом з очільником держави, де послідовно зневажаються усі ці принципи, – це зраджувати, насамперед, себе і всю свою повоєнну історію.
- Запитання про «бандерівців». Смолоскипна хода на честь Степана Бандери проводиться вже кілька років поспіль. Але цього року посольство Ізраїлю вирішило зробити заяву-протест проти її проведення. Постать Бандери – складна, для однієї частини суспільства він герой назавжди, інша колись навчиться дивитися на нього об’єктивно, як на бунтівника та співзасновника української державності. Але мені цікаво, чи уряд Ізраїлю відстежує антисемітські заяви державних діячів минулого століття всіх країн, чи лише нашої? Чи варто Ізраїлю продукувати інциденти із країною з найнижчим рівнем антисемітизму в Європі, яка радо приймає її чартери й до Умані, й до Меджибожу, і до Києва?
Складається враження, що йде свідома політика дискредитації героїв антирадянської боротьби у країнах Центрально-Східної Європи
- Наша гостинність нікого не цікавить, чартери на Меджибіж і в Умань – це питання ультраортодоксів, вони в Ізраїлі усім байдужі, адже там, насамперед, світська держава. Питання не зводиться до Смолоскипної ходи. Від позаминулого року, як тут з’явився новий посол Ізраїлю, він весь час робить такі заяви щодо тих чи інших форм вшанування пам’яті героїв національно-визвольного руху часів Другої світової війни. І він робить це послідовно, наполегливо, це не може бути просто питанням його особистих історичних уподобань. Посол – це репрезентант держави та, конкретно, міністерства закордонних справ. Складається враження, що йде свідома політика дискредитації героїв антирадянської боротьби у країнах Центрально-Східної Європи, адже в них і з поляками почалися конфлікти через зміни до закону про Інститут національної пам’яті Польщі. Подається це, звісно, як заперечення героїзації тих, хто якось був долучений до Голокосту.
- Бандера не був долучений до Голокосту.
- Долученість до Голокосту тут розуміється в найширшому значенні. Для цього достатньо мати історію хоча б нетривалої співпраці з нацистами та/або участі у певних антиєврейських акціях під час війни. Причому не обов’язково до вбивств, навіть до пропаганди. А якщо, за цією логікою, бандерівці були долучені до Голокосту, отже, і Бандера був. Бо він як лідер несе політичну відповідальність за діяльність організації, яку він очолював. Як він там очолював, перебуваючи у німецькому концтаборі – це інша справа, але формально очолював. Далі читай тут:
Немає коментарів:
Дописати коментар